Одіссея: Штучний інтелект — це “троянський кінь”

Оскароносний режисер Крістофер Нолан, який нещодавно вразив нас своєю новою екранізацією “Одіссеї”, висловився досить різко щодо штучного інтелекту. В інтерв’ю з блогером Гюго Траверсом він наголосив, що глибокий скептицизм суспільства щодо ШІ, особливо серед молоді, є досить обнадійливим знаком. Про це пише TechCrunch.

Під час розмови інтерв’юер порівняв штучний інтелект із тим самим легендарним Троянським конем. Знаєте, коли його спочатку приймають як приємний подарунок у повсякденному житті, а потім він перетворюється на щось зовсім небезпечне. На це Нолан, сміючись, відповів, що “ШІ — це троянський кінь, і всім відомо, що всередині нього сидять греки”. Пізніше він ще додав, що ця технологія схожа на “прозорого коня, зробленого зі скла”.

“Я ніколи не бачив, щоб технологія, яка розвивається так стрімко, викликала б таке масове відторгнення”, — сказав Нолан. “Усі ставляться до неї з надзвичайною підозрою, особливо молодь. Це видно з реакції на ШІ-відео в інтернеті: люди віку моїх дітей одразу називають їх “ШІ-помийками”. Вони самі вигадали цей термін і просто відносять увесь такий контент до однієї категорії”.

Режисер вважає таку реакцію цілком здоровим проявом скептицизму. Адже, погодьтеся, будь-які технологічні “подарунки” варто оцінювати критично, так само як і мотиви тих, хто їх нам пропонує.

Нолан підкреслив, що тільки за умови обережного ставлення ми зможемо отримати користь від нових інструментів, уникаючи сліпої віри в їхню безумовну позитивну роль. Щоправда, він не став деталізувати, яку саме загрозу він бачить у штучному інтелекті.

До речі, позиція Нолана щодо технологій загалом є досить відомою. Режисер принципово відмовляється користуватися смартфонами і залишається вірним прихильником класичної кіноплівки. Його “Одіссея” стала першим повнометражним фільмом, який був повністю знятий на камери та плівку Imax.

В одному з інтерв’ю The New York Times Нолан пояснив, що вважає себе не технофобом, а радше “техноскептиком”. За його словами, він загалом сприймає нові технології, але часто їх нав’язують суспільству, змушуючи відмовлятися від методів, які все ще залишаються цілком життєздатними.