Популярна картина Ґустава Клімта “Поцілунок” приховує в собі нескінченний секс, консультації Фройда та союз двох творців.
Про одне з найбільш розтиражованих полотен у світі – “Поцілунок” австрійського художника Ґустава Клімта (1862–1918) існує безліч легенд. Найпоширеніша розповідає, нібито якийсь граф замовив картину Клімту, подарувавши йому медальйон зі світлиною коханої. Цим жестом він нібито хотів освідчитися їй у коханні за допомогою подарованого полотна. І, мовляв, це спрацювало.
Однак, ця історія не має жодного стосунку до правди. Найімовірніше, цю версію вигадав сам Клімт. Картину придбав імператор. А зображені на ній — сам художник (представлений з рисами Цезаря) і його муза протягом багатьох років — Емілія Фльоґе (1874–1952). Ми розслідували, як символи на полотні відображають їхні складні стосунки, той факт, що митець так і не одружився зі своєю музою, але допоміг їй побудувати успішний модний бізнес.
Навіщо Клімту знадобилося вигадувати легенду, адже він не був великим прихильником коментування своїх робіт? Річ у тім, що картина, незважаючи на свою відносну стриманість, є надзвичайно інтимною для двох людей: для нього самого і його музи — австрійської дизайнерки та модельєрки Емілії Фльоґе.
“Поцілунок” Ґустава Клімта: передісторія
Батько Емілії Фльоґе, заможний фабрикант, який займався виробництвом люльок, у 1891 році замовив у модного віденського художника Клімта портрети своїх трьох дочок. Митець намалював портрет Емілії, який 17-річній дівчині зовсім не сподобався. А кому сподобається образ “синьої панчохи”? Краси в ній Ґустав тоді не бачив.
Проте дівчина закохалася в художника – точніше, в те, як натхненно він працював, як з-під його пензля спалахували образи.
Емілія захопилася живописом і попросила батька оплатити уроки малювання у майстра Ґустава. Вона була дуже розумна, тонко відчувала мистецтво і була готова навіть мити його пензлі. Пізніше вони разом, Ґустав та Емілія, брали уроки французької: зближення відбувалося поступово.
Згодом його молодший брат Ернст одружився зі старшою сестрою Емілії, Геленою, і Емілія стала для Ґустава своячкою. Більше їх зблизило горе: у 1892 році Ернст помер від серцевого нападу у віці 28 років, залишивши маленьку доньку. Ґустав взяв на себе опіку над сім’єю брата. У Клімта послідовно сталося два нещастя – напередодні смерті брата помер і їхній батько. Емілія намагалася врятувати його від депресії. Тож вже на клімтівському портреті 1893 року вона виглядає значно привабливішою.
На полотні 1902 року Емілія вже просто красуня.
Емілія стала для Клімта порадницею з усіх мистецьких питань і, звісно, мріяла стати його дружиною. Між ними почав розвиватися пристрасний роман.
Але до 1899 року Фльоґе вирішила розлучитися з Клімтом. Причина? Вона зрозуміла, що для Ґустава ніколи не буде єдиною.
Ґустав любив живопис. А зображувати він обожнював виключно жінок (єдиним винятком був композитор Шуберт, та й той зображений на полотні в оточенні трьох красунь). Моделей у нього було безліч. Здебільшого – доньки з буржуазних родин. І майже з усіма його пов’язували не зовсім платонічні стосунки.
Тож не дивно, що Емілія вирішила піти від нього. На той час він встиг закохатися в 19-річну Альму Шиндлер (майбутню зірку австрійсько-американського бомонду, дружину композитора Ґустава Малера), а дві його моделі – Марія Учицкі та Марія Циммерманн – були вагітні від Клімта. Батьки останньої, дізнавшись про її вагітність, виставили дочку з дому. Але Клімт зняв їй невелику квартиру у Відні та фінансово допомагав Марії з сином, хоча дитину офіційно не визнав, як, власне, і решту своїх дітей.
Не дивно, що в тому самому місті, в той самий час, зі своїм вченням про лібідо з’явився доктор Зигмунд Фройд: звичаї у Відні на той час були вельми вільними. Але ми повернемося до Фройда трохи пізніше: він відіграв у цій історії свою роль.
Цілуватися на колінах
1988 року минув 70-річний термін дії авторських прав на “Поцілунок”, і відтоді було випущено трильйони чашок, страв, сумочок, футболок, брелоків, скетчбуків і навіть парасольок із принтами цього полотна.
На сьогодні “Поцілунок” Клімта – це найбільш розтиражоване романтичне зображення у світі.
“Поцілунок”, у не зовсім завершеному вигляді під назвою “Закохані”, вперше був представлений на XIV виставці сецесіоністів 1908 року. Публіка була в захваті, і спеціальна державна комісія придбала полотно для імператорської Галереї Бельведер за неймовірні 25 тис. крон. У сучасному еквіваленті це $240 тис., а реальна вартість полотна сьогодні – приблизно $200 млн (2006 року “Портрет Аделі Блох-Бауер” того ж періоду продали за $140 млн). Звісно, це було особисте рішення імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа I, який був прихильний до майстра. Художник ще рік після покупки доводив своє полотно до досконалості.
Клімт назвав полотно “Закохані”. Але згодом чутки поступово перейменували його на “Поцілунок”.
На картині зображено чоловіка та жінку. За зверненим до нас жіночим обличчям видно, що це Емілія. Багато мистецтвознавців вже давно визнали, що чоловік – сам Ґустав Клімт, але без бороди. І він виглядає більш худорлявим – художник злегка надав кавалеру риси Цезаря. Не забуваймо, що Австро-Угорська імперія вважала себе спадкоємицею Римської імперії, а Цезар був уособленням переможця. Хоча чоловік на картині майже не показує обличчя глядачеві. Чоловіків, повторимо, на клімтівських полотнах загалом небагато, але якщо когось зображувати – то найвизначнішого. Або себе – в його образі. Причому у кавалера в “Поцілунку” на голові – цезарський вінок тріумфатора із зеленого листя (до речі, Цезар, як і Клімт, також лисів з роками, але зображували його волохатим). А в жінки – німб із квітів.
Жінка стоїть на колінах. Деякі тлумачі вважали, що чоловік майже карлик – адже він вищий за жінку, яка стоїть на колінах. Насправді він теж стоїть на колінах, які прикриває одяг. Їхні ноги – під прямим кутом одна до одної. Це видно з пози чоловіка, його величезної шиї (шия Ґустава справді була “воловою”) і такої самої руки. Хоча Ґустав справді дещо нижчий за Емілію, що видно зі світлин.
Чоловік цілує жінку в щоку. Чи зручно взагалі цілуватися на колінах? Не пробували? Гадаємо, не дуже. Коли стають на коліна? Коли моляться або просять вибачення. Тут – найімовірніше, друге.
За що Ґустав просить вибачення в Емілії?
Він просить у неї вибачення, бо ніколи не зможе перервати ланцюжок романів і дати їй щастя сімейного життя, а вона – за те, що не може змиритися до кінця з його нескінченними зрадами.
До 1908 року, коли була написана картина, все це вже давно було очевидним.
Тому він цілує її в щоку, ніби наближаючись до губ, але весільного поцілунку в губи у них не буде ніколи. І не буде ніколи повноцінної сім’ї.
Саме тому під закоханими так мало землі, хоч вона й квітуча. Буквально клаптик, боки якого йдуть у безодню: чоловік і жінка стоять на краю прірви.
Вона судомно обіймає коханого, але водночас відсторонюється, бо знає, що ніколи для нього не буде єдиною.
Жінка із заплющеними очима: вона отримує задоволення від їхнього кохання, але живе наче уві сні, “заплющуючи очі” на його романи. Для Емілії інших жінок у житті Ґустава ніби не існувало.
Вони обидва в золотому одязі. На його одязі – прямокутники, квадрати. Квадрат – це інтелект, штучність, чоловіче начало. На її одязі – квіти й кола: коло – це природа, інтуїція, жіноче начало.
Чоловік додатково вкриває жінку золотим плащем – він ніби компенсує їй багатством те, що не може дати – власну свободу.
До чого тут Фройд
Спочатку Емілія ревнувала, болісно переживаючи кожну нову закоханість художника. Вона втрачала гідність, стаючи рабою сильного почуття. І тут вона звернулася до Зигмунда Фройда – за психологічною допомогою. І той їй дав рецепт.
Доктор Фройд рекомендував їй навчитися жити самостійно, щоб позбутися любовної залежності. Завдяки урокам малювання та роботі в школі кравчинь своєї сестри, Емілія стала успішно розробляти моделі одягу. Сестри Фльоґе відкрили модний салон. Звідки Емілія черпала натхнення для своїх неординарних суконь? Звісно, з полотен Ґустава.
Як виник стиль Клімта
Ґустав Клімт заробив статки на оформленні вілл фабрикантів і банкірів. Існувало ціле товариство художників-дизайнерів. Вищий розвиток його творчості – це “золотий період”. Він запровадив мозаїчне зображення на полотнах після поїздок до Італії в 1899 і 1903 роках: його приголомшили візантійські золоті мозаїки в Соборі Святого Марка у Венеції та Церкві Сан-Вітале в Равенні.
А самі церковники не схвалювали того, що Клімт використовував у своїх полотнах техніки з ікон.
Три східних джерела натхнення для Клімта: поетичні японські гравюри, мистецтво Стародавнього Єгипту та візантійська мозаїчна школа іконопису. Він синтезував їхню “декоративність” із західноєвропейською технікою зображення. Одяг, фігури Клімт створював у декоративно-мозаїчному вигляді, а обличчя, руки – у класичному, поєднуючи, таким чином, плоске зображення з об’ємним: так народився його унікальний стиль “віденського модерну”. Виходило, що на тлі виразних облич декоративна частина полотен була насичена різними символічними візерунками, що додавали сенсу та посилювали естетичне враження. Своїх героїнь Клімт одразу переводив на міфологічний рівень – єгипетських цариць чи грецьких богинь: масштаб виходив іншим.
А Емілія матеріалізувала мальовничі фантазії Клімта у своїх виразних вбраннях.
Саме тому навколо них на картині – космос (джерело натхнення і креативу), пронизаний золотими крапками-зірками (Клімт використовував для полотен справжнє сусальне золото, як і візантійські майстри іконопису): творчість перетікає в золото. Ось і сукні сестер Фльоґе стали популярними у вищому світі, а салон – дорогим і престижним.
Тобто, стосунки Емілії та Ґустава перейшли в ділову сферу. Це був уже вільний союз успішних творців. Можливо, він, своєю чергою, малював нових моделей у сукнях від “сестер Фльоґе”.
Ґустав Клімт і Емілія Фльоґе: вічні коханці
У “Поцілунку” видно, що Клімт дав Емілії багатство, але не захотів віддати їй цілком своє серце. Щоб продовжувати творити, він завжди буде пов’язаний з конвеєром нових дівчат-моделей. І водночас – завжди самотній. Емілія теж – не вийшла заміж.
Тому ми бачимо на полотні пристрасть, трагедію і тріумф двох творчих союзників, які разом і нарізно. У їхньому розпорядженні весь космос, але зовсім мало квітучого лугу, де могли б гратися їхні діти. Чоловік і жінка на цьому чудовому полотні залишилися вічними коханцями.
Дізнатися більше на: focus.ua