Позиція Оксани Вояж щодо мовчання російських зірок
Українська співачка Оксана Вояж пролила світло на причини мовчання Алли Пугачової та інших російських артистів щодо війни в Україні.
Зірка української естради “нульових” вважає, що для більшості з них така позиція – це не байдужість, а радше інстинкт самозбереження.
“Я загалом намагаюся не засуджувати артистів, які не наважуються відкрито говорити про війну, – вони розуміють, що нам це не допоможе, а собі вони можуть нашкодити”, – пояснила співачка в ексклюзивному інтерв’ю Фокусу.
Порівняння Росії з в’язницею
Вояж порівнює сучасну Росію з в’язницею, де частина мешканців задоволена своїм становищем. Ця тема знайшла відбиття в її вірші “Зеки”, де йдеться про нестерпне ярмо покори “дурному ляльководу”.
Вона підкреслює, що багато виконавців мають що втрачати: сім’ї, дітей, багаторічний бізнес. Відкритий протест проти війни для них означає ризик втратити все або опинитися за ґратами.
“Нам вони допомогти не зможуть, тож я намагаюся нікого не судити”, – резюмувала Вояж, додаючи, що важливіше зосередитись на “прихованих ворогах” в Україні, аніж на позиції зірок з РФ.
Особисті спогади про Аллу Пугачову
Оксана Вояж поділилася особистою історією, пов’язаною з Аллою Пугачовою. Її пісня “Не зі мною” свого часу звучала на радіо “Алла”, плейлист якого, за даними Вояж, формувала особисто Примадонна.
“Жінка-геній, жінка-харизма, талановитий режисер, композитор і виконавиця в одній особі”, – так охарактеризувала Пугачову українська співачка.
Вибір Примадонни
Вояж підкреслила, що Алла Пугачова обрала шлях публічного висловлення проти війни, незважаючи на затримку у сім місяців.
“Вона могла б спокійно залишатися в Росії, користуватися всіма благами, які там мала, і просто мовчати, як багато хто інший, але зрештою обрала інший шлях”, – зазначила Оксана Вояж.
Висновок:
Українська співачка Оксана Вояж вважає, що мовчання багатьох російських артистів, включно з Аллою Пугачовою, є вимушеним кроком через страх втратити все, а не ознакою байдужості. Вона закликає не засуджувати їх, а зосередитись на внутрішніх проблемах, визнаючи при цьому сміливість тих, хто все ж наважився висловити свою позицію.