Пориньте у світ вуличних банд Тайбею 1960-х на 237 хвилин.
«Блаженні разом» (A Brighter Summer Day) Едварда Янга – це як картина Брейгеля: стримана, збалансована, з дещо вицвілими кольорами, де безліч ідей співіснують, дивно переплітаючись на одному полотні. Дивитися цей фільм – це спостерігати, як оживає цілий світ, рухаючись, наче брижі на воді, в усі боки від однієї з вулиць Тайбею 1961 року.
Вперше «Блаженні разом» був показаний у Тайвані у 1991 році. Тривалий час знайти його у добрій якості та повній, 4-годинній версії було майже неможливо. Коротка версія у якості CAM-rip передавалася з рук у руки серед кіноманів, які описували фільм як загублений шедевр.
Лише у 2009 році Світовий кінопроєкт Мартіна Скорсезе відкрив і оцифрував оригінальний фільм. Нарешті, через 30 років після виходу, амбітний проєкт Едварда Янга може похвалитися оригінальною якістю зображення та звуку. В Україні прем’єра відбулася лише на 5-му Київському тижні критики у 2021 році.
Чому «Блаженні разом» є знаковою подією не лише для кінокритиків, а й для всіх поціновувачів кіно?
Причина №1: Рідкісна можливість зазирнути у творчий процес створення світового кіно
Едвард Янг. Це був його «Мобі Дік» – маленький незалежний фільм, що розрісся до епічної картини з понад сотнею персонажів, які говорять. Усіх акторів Янг ретельно відбирав вручну. Він надавав перевагу людям, які, на його думку, пасували до його персонажів, аніж тим, хто мав більше професійного досвіду. Янг був переконаний, що відкриває акторів, які стануть майбутнім тайванського кіно. І він мав рацію. Хлопець, який колись зіграв Сяо Сі’ра (Чан Чен), нещодавно втілив доктора Веллінгтона Юе в блокбастері Дені Вільньова «Дюна».
Причина №2: Винятковий погляд на складну історію Тайваню
Події фільму розгортаються в унікальному середовищі Тайваню 1960-х років. Після півстоліття японського правління острів повернувся під контроль Китаю після Другої світової війни. У той час Мао Цзедун та його Комуністична партія щойно скинули попередню правлячу націоналістичну партію Гоміндан. Розбитий націоналістичний уряд та його прихильники були змушені переїхати до Тайваню.
Трохи більше ніж через десятиліття, коли відбуваються події «Блаженні разом», мігранти починають усвідомлювати, що ніколи не повернуться до материкового Китаю. Їхні діти-підлітки, які виростають у невизначеності між недосяжним світом своїх батьків та невизначеним майбутнім, звертаються до вуличних банд у пошуках захисту та власної ідентичності. Тайбей 1960-х – це місто, ще не охоплене війною, але постійно перебуває під загрозою її вибуху. Навіть незважаючи на те, що один із найтриваліших періодів воєнного стану завершився, загроза війни далеко не минула.
Причина №3: Це фільм у жанрі true-crime
«Блаженні разом» – це справжня кримінальна історія, заснована на подіях, які тоді сколихнули всіх підлітків Тайваню. Едвард Янг не реконструює події реального вбивства шкільної дівчини з Тайбею, а створює образ суспільства, в якому він жив у підлітковому віці. Переплетені сюжетні лінії фільму стикаються навколо ключового конфлікту між двома переважно чоловічими вуличними бандами: «Банда 217» (у білих футболках) та «Малий парк» (у шкільній формі).
З перших кадрів стає зрозуміло, що протистояння мотивоване не лише тестостероном. Тайвань того часу був ареною класової нерівності. Більшість родин, що втікали від китайського комуністичного режиму, належали або до середнього класу (опозиційні інтелектуали), або до нижчого класу (військові).
Причина №4: Це підлітковий гангстерський фільм
Ціле покоління тайбейських підлітків оживає на екрані протягом одного навчального року з життя 14-річного Сяо Сі’ра. Китайською «Сі» означає «чотири» – хлопчик є четвертою дитиною в сім’ї Сяо, і до кінця титрів ви дізнаєтеся про нього краще, ніж про власних сусідів. Хлопець ходить до вечірньої школи, закохується і потрапляє у вир насильства.
Багато в чому Сі’р добре вписується в класичний набір тропів гангстерських фільмів: він не поганий хлопець і не зразковий учень. Він любить фільми Джона Форда, читає комікси і не вважає себе частиною жодної з банд, що панують на вулицях Тайбею. Саме його прагнення любові та приналежності на тлі класової боротьби та культурних протиріч призводить до його падіння.
Причина №5: Дзеркало культурної неоднозначності Тайбею 1960-х
Дві тенденції сходяться у стилі та цінностях більшості дітей, що з’являються на екрані. По-перше, їхня приналежність до китайських колективістських традицій, успадкованих від батьків. По-друге, американська поп-культура, яка вривається в непроглядну темряву тайбейської ночі з рок-н-ролом та зачісками під Елвіса, джинсами, бейсбольними битами, грою в пул та індивідуалізмом.
Янг зразковою майстерністю підкреслює цю двоїстість через мізансцену. Наприклад, американські військові присутні як слон у кімнаті: військові машини в’їжджають і виїжджають з кадру, деякі невідомі солдати тренуються на околицях міста, не викликаючи подиву у мешканців Тайбею. І тоді кожен учень вечірньої школи носить пару кросівок – ще одна пронизлива деталь, що показує фіксацію Тайваню на Заході та центральну роль західної культури для тайбейських підлітків.
Тому рішення Янга дати своєму фільму дві різні назви, англійську та китайську (Gǔ lǐng jiē shàonián shārén shìjiàn – Інцидент із вбивством молоді на вулиці Гулінг), є особливо вдалим.
Причина №6: Фільм «Блаженні разом» можна використовувати для вивчення кіносвітла
Робота Янга зі світлом, тінями та темрявою захоплює. Він знаходить техніки, які частіше використовуються в театрі, ніж у кіно, спрямовуючи увагу глядача в межах широких загальних планів на конкретні події в цьому епічному світі. У «Блаженні разом» використовуються всі види природного та штучного освітлення не лише з естетичних міркувань. Існує дуже особиста логіка, чому світло присутнє або відсутнє у кадрі, воно функціонує як спосіб пунктуації в потоці історії. Навіть мерехтіння світла є навмисним.
У 21 столітті ми не звикли бачити повну темряву, тому недооцінюємо силу, що перебуває в руках того, хто тримає світло. На початку фільму Сі’р краде ліхтарик з кінознімального майданчика біля своєї школи. Хлопчик з вадами зору бере ліхтарик, щоб допомогти собі читати вночі, але зрештою використовує його для набагато більшого. Слідкуйте за цим світлом.
Причина №7: Звуковий ландшафт фільму вражає
У фільмі немає музики, але його монтаж музичний, джазовий. Цикли повторень та імпровізацій стають дедалі звичнішими, коли ви проходите через 237 хвилин. На півдорозі мелодія монтажу Янга закарбується у вашій пам’яті. Йому вдається створити драму без мелодраматизму – він уникає крупних планів у моменти найбільшої напруги та використовує майже «документальний» звук (який позбавлений закадрової музики, закадрових голосів чи перебільшених акцентів на шумах). Біль, сльози та поцілунки також часто уникають об’єктива камери – ми бачимо причини та наслідки ключових сюжетних моментів або натяки на них у темряві чи тінях. Навіть смерть і тортури показані здалеку, віддаляючи глядача від простору фільму і дозволяючи більшій картині виділитися навіть на піку напруги.
Причина №8: Демонструє досконале володіння Янга кіномовою
Рухи камери так само цікаві для спостереження, як і розвиток сюжету. Деякі сцени мінімально змонтовані, з довгими планами, в яких деякі персонажі повністю виходять з поля зору камери, звільняючи місце для інших. Інші ж – камера спостерігає за розгортанням подій з фіксованої точки зору, від початку події до її кінця в реальному часі. Інструменти зйомки та монтажу, які використовує Янг, з витонченістю паралелять взаємозв’язки окремих сюжетних ліній, дозволяючи кіномову сяяти.
Наприклад, Янг майстерно передає брессонівський спосіб розчинення особистості Сі’ра в ролях, які він приміряє протягом фільму, виключно через позиціонування камери. У заключних сценах фільму ми поступово втрачаємо зв’язок з хлопчиком: спочатку його обличчя приховане в тінях, потім його показують лише зі спини, а потім кадр з ключовими подіями в житті Сі’ра взагалі його опускає.
Причина №9: Сценарій вимагав більше підготовки, ніж більшість історичних фільмів
Едвард Янг – скрупульозний сценарист. Коли режисер розробляв сюжет, він написав минуле та майбутнє для кожного з понад 100 персонажів фільму. Як згадує критик Тоні Рейнс у своєму коментарі до видання «Блаженні разом» від Criterion Collection, Янг жартував, що якби його попросили зняти серіал зі 300 епізодів, у нього вже було б достатньо матеріалу.
Блаженні разом
1991
Режисер: Едвард Янг
Жанр: драма
У головних ролях: Чан Чен, Ліза Янг, Чан Куо-Чу
Дізнатися більше на: moviegram.com.ua