Піджанр фільмів жахів сплеттер, пік популярності якого припав на 1970-1980-ті роки, не намагається налякати вас глибоким психологізмом. Натомість він пропонує багато крові та нутрощів, зображених максимально реалістично та які займають приблизно 80% екранного часу. Це повна протилежність сучасним артхаузним жахам, які, відверто кажучи, теж починають потроху набридати. “Морозивник” / Ice Cream Man режисера Елая Рота – це сплеттер у найчистішій формі. Мерзотний, кривавий, з безглуздим сюжетом, акторами, про яких ви, найімовірніше, ніколи не чули, і чітким відчуттям, що стрічка запізнилася в кращому разі років на 20, а в гіршому – на всі 50.
| Назва | “Морозивник” / Ice Cream Man |
| Жанр | жахливий, сплеттер, чорна комедія |
| Режисер | Елай Рот |
| В ролях | Арі Міллен, Чарлі Зельцер, Кіорі Мірза Вальдман, Сара Ебботт, Бенджамін Байрон Девіс та інші |
| Студії | The Horror Section, Iconic Events Releasing |
| Хронометраж | 1 година 26 хвилин |
| Рік | 2026 |
| Посилання | IMDb |
Події розгортаються в ідеалізованому, майже карикатурному американському передмісті Бейлін-Бей. Настає літо, діти граються в бейсбол, пташки співають. Ідилію перериває поява таємничого фургончика з морозивом, за кермом якого сидить німий, моторошно усміхнений Морозивник (Арі Міллен). Він безплатно роздає дітлахам солодощі. Єдина проблема: кожен, хто з’їсть це морозиво, перетворюється на кровожерливого божевільного, чия єдина мета – максимально жорстоко вбити будь-якого дорослого поблизу.
Головним героєм, якщо тут взагалі доречно використовувати це слово, виступає школяр Джаред (Чарлі Зельцер). Хлопець не їв морозива, бо страждає на непереносимість лактози, що і врятувало йому життя. Разом зі своєю старшою сестрою Ліззі (Сара Ебботт) та ще кількома неінфікованими дітьми він намагається вижити в містечку, яке за одну ніч перетворилося на криваву баню.
Варто одразу зазначити: це оригінальний проєкт Рота, а не ремейк однойменного треш-горору 1995 року з Клінтом Говардом чи екранізація серії коміксів від видавництва Image Comics. Але від цього легше не стає.
Після непоганого трилера “День Подяки” / Thanksgiving та провальної адаптації Borderlands Елай Рот повертається до того, що вміє найкраще: знімати кіно, яке викликає нудоту і нервовий сміх одночасно. “Морозивник” / Ice Cream Man майже не намагається бути серйозним. Це набір гротескних, абсурдних смертей, які місцями нагадують криваву версію “Сам удома” / Home Alone або класичних мультфільмів Looney Tunes.
Майже третину скромного 86-хвилинного хронометражу займає масова різанина у школі. Діти-зомбі зі слідами засохлого морозива на обличчях використовують усе підряд: від мікроскопів, куди жорстоко впихають очі вчителів, до гойдалок на дитячому майданчику. Деякі вбивства – це трикрокові комедійні шедеври. Наприклад, сцена, де батько наступає на мишоловку, а коли з криком сідає – отримує сковорідкою по голові від власної дитини. Або вчитель, чию розбиту голову прикрашають макаронами та пластиковими оченятами, перетворюючи на моторошну дитячу аплікацію.
Але проблема в тому, що після 20 хвилин цього безперервного ультранасильства глядач просто німіє. Коли вам показують соте розчленування без будь-якого контексту, воно перестає дивувати. Рот намагався наслідувати успіх франшизи “Жахаючий” / Terrifier Демієна Леоне, але якщо Арт Клоун має власну, хоч і збочену, харизму, то Морозивник Арі Міллена – це просто статист із гарною мімікою, якому навіть не дали тексту.
Проте найбільший злочин “Морозивника” / Ice Cream Man лежить навіть не в площині сценарних лінощів. Він занадто сильно залежить від використання генеративного штучного інтелекту, навіть у моментах, де він відверто зайвий.
За сюжетом, інфіковані діти спочатку гіпнотично дивляться на своїх планшетах старі чорно-білі мультфільми під моторошний джингл Морозивника, а потім – просто уявляють їх у голові. Будь-яка людина, що хоч раз бачила згенерований ШІ-контент, одразу впізнає ці пластикові, неприродні викривлення. Те саме стосується й ключового флешбеку в третьому акті, який розкриває історію походження лиходія. Замість того, щоб зняти цю сцену з живими акторами чи хоча б спробувати намалювати, Рот віддав її на відкуп ШІ-студії Dark Half. Це виглядає неймовірно дешево, відволікає від перегляду і повністю руйнує будь-яку атмосферу олдскульного грайндхаусу, яку так прагнув відтворити режисер.
До того ж жодного дисклеймера про використання ШІ для створення стрічки в титрах немає. Тобто якщо ви не знаєте, що це за Dark Half така, і мало взаємодієте з ШІ-слопом, то можете й не зрозуміти, що ж насправді з фільмом не так. Це зовсім нечесно щодо глядачів.
“Морозивник” / Ice Cream Man починає остаточно розвалюватися в третьому акті. Спроба додати лору і пояснити мотивацію Морозивника виглядає притягнутою за вуха і повністю вбиває динаміку. Замість катарсису чи епічної битви, ми отримуємо нудну експозицію та плаский фінал, який намагається бути серйозним і навіть трагічним. Але саме загальна несерйозність дозволяла отримувати хоч якесь задоволення від перегляду. Фінал залишає по собі лише почуття збентеження.
А ще стрічці критично бракує персонажів. Так, діти-актори стараються, але їм просто немає що грати. Діалоги примітивні, а дорослі поводяться настільки тупо, що їх навіть не шкода. У кращих зразках слешерів і сплеттерів за всім насильством завжди стояв якийсь соціальний коментар чи психологічний підтекст. Тут немає нічого, окрім червоного кукурудзяного сиропу, яким заміняють кров.
“Морозивник” / Ice Cream Man міг би стати чудовою чорною комедією. Але через лінь режисера, відсутність душі, використання ШІ та одноманітність процесу, він перетворився на кіно, яке виснажує швидше, ніж розважає. Це як з’їсти ціле відро дешевого морозива: перша ложка здається смачною, але потім залишається лише нудота.
Проте в мене чомусь немає жодних сумнівів, що свого глядача стрічка знайде. Сплеттерів зараз виходить не так вже й багато, а в жанру все ж є поціновувачі.
За даними порталу: mezha.ua