15 травня 1935 року пішов із життя Казимир Малевич — видатний художник, засновник супрематизму, який докорінно змінив наше уявлення про мистецтво.
Нині QR-коди, що дозволяють замовляти послуги, здійснювати платежі чи отримувати інформацію за допомогою смартфона, не виходячи з дому, стали надзвичайно популярними. Але що таке QR-код? Це чорний квадратик із білою облямівкою — мініатюрна копія “Чорного квадрата” Казимира Малевича, створеного понад 110 років тому, що започаткував нову епоху.
Уродженець Києва, художник-авангардист Казимир Малевич (1879-1935) — культова постать у світі мистецтва. Кілька років тому на його честь назвали одну зі столичних вулиць, а також висловлювалися пропозиції про перейменування аеропорту “Бориспіль”.
Пропозиція про перейменування аеропорту лунала з вуст колишньої гендиректорки “Мистецького арсеналу” Наталії Заболотної. “Я виступила з цією пропозицією у Верховній Раді. І вважаю, що, якби її ухвалили, стався б туристичний прорив. Адже 40% українського туризму — це культурний туризм”, — розповідає Заболотна. Вона додає, що на цьому можна було б побудувати індустрію сувенірної продукції, наводячи як приклад Нідерланди, де випускають фігурки “Спортсменів” Малевича, чи США, де твори Енді Воргола, як-от банка супу “Кемпбелл” чи “Кока-Кола”, стали поштовхом для туризму та сувенірів. Також вона згадує прецедент аеропорту в Римі, названого на честь Леонардо да Вінчі. “Мою ідею багато хто тоді підтримав. А завернули її на самому верху: в кулуарах Адміністрації президента мені передали, що Порошенко нічого не розуміє в живописі Малевича, і цю ініціативу спустили на гальмах”, — зазначає Заболотна.
Варто зазначити, що п’ятий президент України — не єдиний, хто не розуміє творчості видатного українського митця. Багато людей вважають, що подібні роботи вони могли б створити самі.
Спробуємо пояснити суть відкриттів Казимира Малевича та його вплив на світові арт, дизайн та кіно, зокрема у сфері наукової фантастики.
Колеги Малевича — футуристи (від англ. “future” — майбутнє) — прагнули вразити уяву глядача. У 1913 році вони задумали масштабне шоу — футуристичну оперу “Перемога над Сонцем”. Декорації для цієї петербурзької вистави створив Казимир Малевич.
Вистава була пронизана алегорією затемнення (символ перемоги над Сонцем!). Якщо в давнину затемнення вважалося поганою прикметою, то футуристи, навпаки, бачили в ньому символ перемоги людини і техніки над природою, яку уособлювало Сонце.
“Чорний квадрат” існує лише в ескізах, у самій виставі його не було. Художника осінила ідея затемнення (світлий ободок по боках “Чорного квадрата” — це сонячні промені) через два роки — у червні 1915-го, коли він готував брошуру за мотивами опери.
Зафарбувавши чорною фарбою різні фігури на полотні, Казимир відчув екстаз: він бачив вогняні блискавки на темному тлі. Сонце затуляв не диск планети, а квадрат, адже для Малевича ця чотирикутна фігура була символом штучного, створеного людиною. На думку авторів, людина, озброєна технікою, здатна керувати Всесвітом.
Замовлення декорацій для цієї вистави спонукало художника вперше звернути свій погляд у бік космосу — не просто як на тло із зірочками, а як на простір для освоєння. Новий напрям у живописі Малевич назвав супрематизмом (від лат. supremus — найвищий).
Український мистецтвознавець, професор Дмитро Горбачов, який багато років вивчає творчість Малевича, ділиться з “Фокусом”: “Його супрематичний живопис — це модель космосу. Там немає уявлення, де верх, де низ, про що він сам писав. Там відсутня вага, тому він ввів поняття ‘безвагомість’. Але є ритм, який теж є космічною категорією, від якої ми залежимо. Якщо Ренесанс, наприклад, прив’язаний до Землі, його навіть називали ‘безнебесним’, Відродження прагнуло побудувати ідеальний світ на Землі, то Малевич першим вирішив вийти в космос як художник. Він знав праці філософа Федорова, його ‘Філософію спільної справи’, яка закликала людство підкорювати космічний простір і заселяти планети”.
Проте мислення Малевича було не стільки науково-фантастичним, скільки містичним, релігійним: невагомість він називав “безвагомістю Бога”. А “Чорний квадрат” — іконою нового світу.
Проте це радше не ікона. Подібні фігури на Сході називають мандалами — вони слугують для медитації, для пробудження уяви. І Малевич чимало “намедитував” на своїх полотнах: як футурист, він хотів побачити майбутнє, де людство вирушить у космічний простір, — і побачив його. Авангардист оголосив фундаментальними фігурами супрематизму квадрат, коло і хрест, а відтак, комбінуючи геометричні фігури на полотні (вже різнокольорові), він зобразив прообрази майбутніх космостанцій. Зокрема, він вигадав штучний супутник Землі (як супрематистський), що “літає по орбітах між Місяцем і Землею”, випередивши таким чином науковців.
Щоб його ідеї були зрозуміліші, Малевич у численних статтях детально роз’яснював суть своєї ідеології: “Людство кине Землю, як дім, поїдений шашлями”.
Щоб ще наочніше продемонструвати свої космічні будинки-“планети” для землян, він почав створювати їх у вигляді об’ємних гіпсових моделей. “Архітектони Малевича — це прообрази сучасної модернової архітектури”, — зауважує Горбачов. Пласкі фігури з картин Малевича перетворилися на об’ємні космічні модулі.
Футуристична естетика художника перегукується з усіма фантастичними фільмами, де космічні кораблі борознять простори Всесвіту, як у “Зоряних війнах” Лукаса.
Живописний напрям Малевича передбачив не лише дизайн орбітальних станцій, а й роботів.
Повернімося до опери “Перемога над Сонцем” (1913). Малевич, крім декорацій, розробив костюми для героїв: їхні вбрання з картону у вигляді різнокольорових геометричних фігур робили акторів схожими на роботів, хоча самого терміну тоді ще не існувало.
Учень Малевича, Ель Лисицький, у 1920-1921 роках розробив проєкт постановки опери “Перемога над Сонцем” як електромеханічної вистави: акторів мали замінити величезні маріонетки. Як співається у пісні Макаревича: “Чи то люди, чи то ляльки”. По суті, тут була закладена майбутня проблематика кіберпанку: складні стосунки між кіборгами і людьми.
Згадаймо, що затемнення неспроста вважалося поганим знаком. Незабаром після прем’єри “Перемоги над Сонцем” почалася Перша світова війна. Мільйони людей загинули, озброєні тією самою технікою, яку прославляли футуристи.
Казимир Малевич: “Людство кине Землю, як дім, поїдений шашлями”.
Цікаво, що Малевич створив афішу для одного з антиутопійних фільмів Фріца Ланга “Доктор Мабузе” (1922), де зображено чорне коло як символ затемнення. Через 66 років цю афішу використав рок-гурт “Кіно” для обкладинки свого відомого альбому “Група крові” (1988), що вийшов напередодні розпаду СРСР. Це глобально-супрематичний погляд: “Між Землею і Небом — війна!”.
Чим більше люди ставали схожими на машини, тим менше в них залишалося людяного. А в першому кіберпанковому фільмі “Той, хто біжить по лезу” (1982) Рідлі Скотта люди поступаються людяністю роботам-реплікантам: один із них милосердно рятує свого ворога. Міські футуристичні панорами там нагадують архітектони Малевича, але вони значно похмуріші.
Відчувши згубність “машинного” шляху, Малевич вирішив повернутися. До людини. В Україні, куди його запросили викладати у 1928 році, він знову, як і в молодості, створює селянський цикл. Про свою знамениту картину “Голова селянина” (1928-1929, “Новий Спас”) художник писав: “Заводи і фабрики — це нове пекло, з якого будуть звільнені люди через новий образ, тобто через нового Спаса”. Однак селянам не судилося врятуватися від насильницької індустріалізації-колективізації.
“Чорний квадрат” — це символ могутності людського інтелекту та волі, що проникають у фізичний і цифровий космос, але водночас і попередження про те, що затемнення — Сонця, серця, природи — не повинно тривати надто довго, інакше катастрофа неминуча.
У 2008 році “Супрематична композиція” (1916) Малевича була продана на аукціоні Sotheby’s за $60 млн, встановивши рекорд для слов’янського живопису. Через 10 років, у 2018-му, це ж полотно було продано на аукціоні Christie’s у Нью-Йорку за $85,8 млн, побивши власний рекорд. Провідний український арт-дилер Ігор Абрамович оцінює, скільки наразі могли б коштувати будь-які з чотирьох відомих “Чорних квадратів”: “Через кризу, пов’язану з коронавірусом, на арт-ринку багато вільного капіталу, а ось знакових робіт рівня Пікассо і Джакометті — дефіцит. За такими вишиковуються черги з покупців-мільйонерів — американців, китайців, росіян. Якби сьогодні хоч один із “Чорних квадратів” Малевича потрапив на аукціон, він коштував би $250-280 млн”.
За матеріалами: focus.ua