Режисер фільмів за серією Resident Evil, Пол Андерсон, висловив своє обурення підходом деяких колег, які беруться за екранізації відеоігор, не маючи жодного досвіду гри в них. На його думку, це є проявом неповаги до першоджерела та його фанатів.
Пристрасть до першоджерела — запорука успіху
В інтерв’ю подкасту Post Games Андерсон наголосив, що для нього особисто надзвичайно важливо бути щирим фанатом гри, щоб успішно перенести її світ з екранів геймпадів на великі екрани. Він висловив своє здивування, коли режисери відкрито заявляють, що не грали в гру, яку вони екранізують.
“Знаєте, мене завжди шокує, коли режисери дають інтерв’ю й кажуть: “Ну, я ніколи не грав у гру”, а при цьому знімають фільм за відеогрою. Це ж обурливо! Ви б взялися екранізувати “Війну і мир” і сказали: “Знаєте, я ніколи не читав книжку. У мене є сценарій, цього достатньо, я зняв фільм, а книжка мене не цікавить”?” — емоційно зазначив Пол Андерсон.
Відповідальність перед фанатами
Андерсон вважає, що таке ставлення до ігрового проєкту є “ведмежою послугою” для мільйонів фанатів, які вклали багато часу та емоцій у гру. Він підкреслив, що він та його команда завжди прагнуть зануритися у світ гри, щоб передати його автентичність.
“Я завжди переконуюся, що художники-постановники, з якими я працюю, грають у гру або дивляться проходження гри, щоб вони знали, як вона виглядає. А оператор-постановник знав, як рухається камера”, — пояснив режисер.
Як приклад, Андерсон навів власні роботи, де, за його словами, чітко простежується “вбудована ДНК” гри: від специфічних рухів камери та способів взаємодії з оточенням до загальної логіки побудови сцени та пересування у просторі. Це дозволяє фанатам відчути зв’язок з улюбленою стрічкою.
Відмінності медіа: гра vs кіно
Водночас режисер визнав, що геймплей та перегляд кіно — це принципово різні досвіди. Ігрова механіка передбачає активну участь, тоді як кіно — це пасивне споглядання. Знімальна група мусить знайти баланс між копіюванням ігрового процесу та створенням емоційного кінематографічного досвіду.
Андерсон згадав фільм “Doom”, де спроба відтворити режим шутера від першої особи наприкінці стрічки не була добре сприйнята глядачами. Хоча візуально це могло нагадувати гру, відсутність інтерактивності позбавляла глядача тих емоцій, які він отримує, керуючи персонажем самостійно.
Думка редакції: Сподіваємося, що з часом фільммейкери зрозуміють, що любов до матеріалу — це не просто примха, а необхідна умова для створення дійсно якісних екранізацій, які б порадували як давніх шанувальників, так і нових глядачів.
Ключові слова: Resident Evil, Пол Андерсон, адаптація відеоігор, кіноіндустрія, ігрові фільми, ігрові екранізації, кінорежисура.
Оригінал статті: itc.ua