Часом здається, що розвиток всесвіту DC під керівництвом Джеймса Ганна дивує навіть команди, які дотичні до створення цього самого всесвіту. Ось хто міг подумати, що Глиноликий отримає власний сольний фільм раніше за Бетмена? Та режисер Джеймс Воткінс, схоже, знайшов правильний підхід до цього гротескного мешканця Ґотема. З ним кіновсесвіт робить ще один сміливий крок у бік чистого жанрового кіно, тому що “Глиноликого” / Clayface – це моторошний боді-горор, який ближчий до “Мухи” / The Fly чи другої половини “Субстанції” / The Substance, аніж до типового супергеройського блокбастера.
| Назва | “Глиноликий” / Clayface |
| Жанр | жах, драма |
| Режисер | Джеймс Воткінс |
| В ролях | Том Ріс Гарріс, Наомі Еккі, Девід Денсік, Макс Мінгелла, Едді Марсан, Жуана Рібейру та інші |
| Студії | DC Studios, Warner Bros. Pictures |
| Хронометраж | 1 година 48 хвилин |
| Рік | 2026 |
| Посилання | IMDb |
Сюжет стрічки, написаний Майком Фленаганом та Хуссейном Аміні, розгортається у Ґотемі, але не вимагає від глядача жодних знань коміксного лору. У центрі історії – Метт Гаґен (Том Ріс Гарріс), молодий голлівудський актор, який щойно отримав свою першу номінацію на “Оскар”. Повернувшись до рідного Ґотема в межах промотуру, він робить фатальну помилку – проводить ніч із Мією (Жуана Рібейру), дівчиною місцевого мафіозі Маркоса Сабо (Девід Денсік). Відплата настає миттєво: бандити проникають до готельного номера і жорстоко шматують обличчя Метта ножем. Умить він втрачає все – ролі, рекламні контракти, гроші та навіть підтримку власного менеджера.
Доведений до відчаю, Метт стає піддослідним кроликом для доктора Кейтлін Корр (Наомі Еккі), яка розробляє революційну технологію наноботів для регенерації тканин. Експеримент нібито проходить успішно, але незабаром проявляються побічні ефекти. Тіло Метта починає втрачати стабільність, перетворюючись на глиноподібну масу під впливом сильних емоцій, що супроводжується відверто огидними мутаціями. Проте згодом він вчиться контролювати цей процес, навчившись копіювати зовнішність інших людей, і вирушає на криваві пошуки помсти.
Режисер Джеймс Воткінс, відомий за рімейком “Не говори зі злом” / Speak No Evil, створює густу, похмуру атмосферу нуару, яка ідеально пасує Ґотему. Проте справжня зірка фільму – це практичні ефекти та боді-горор, який моментами дійсно випробовує шлунок на міцність.
Сцена, де Метт намагається манікюрними ножицями розрізати власні повіки, що зрослися просто під час турбулентності в літаку, гарантовано залишиться у вашій пам’яті (і, можливо, в нічних кошмарах). Візуально фільм виглядає розкішно: від дощових провулків міста до майже сюрреалістичних сцен у ванній, які нагадують картини Густава Клімта.
Головна знахідка “Глиноликого” / Clayface – це його метафоричність. Те, що головний герой є актором, додає його трансформаціям глибокого психологічного підтексту. Метт не має власного внутрішнього стрижня, він звик адаптуватися під ролі та інших людей. Коли його позбавляють можливості грати на екрані, він починає грати в реальному житті, перетворюючись на монстра як буквально, так і морально. Том Ріс Гарріс чудово справляється з цією складною роллю, демонструючи й вразливість, і безжалісність. Його хімія з Наомі Еккі додає стрічці необхідної людяності, не даючи їй перетворитися на бездушний слешер.
На жаль, фільм починає шкутильгати в третьому акті, коли особиста трагедія героя поступається місцем типовому екшену про помсту мафії. Режисер Воткінс, який блискуче справляється зі створенням напруги в камерних сценах, виглядає менш впевнено під час перестрілок. Головний “лиходій” також вийшов занадто картонним і не викликає тієї ж цікавості, що й сам Метт. Проте, попри ці недоліки, стрічка залишається захопливим і моторошним дослідженням того, як марнославство та травма можуть перетворити людину на чудовисько.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: mezha.ua