“Соціальна мережа” Девіда Фінчера та Аарона Соркіна, що вийшла у 2010 році, стала шедевром, який не лише майстерно розповів історію створення Facebook, а й передбачив темний шлях розвитку технологій та суспільства. Через 16 років Соркін вирішив повернутися до цієї теми, але вже як сценарист і режисер фільму “Соціальна розплата” / The Social Reckoning. Стрічка намагається дослідити наслідки безвідповідальності Марка Цукерберга, зосередившись на скандалі 2021 року з витоком внутрішніх документів компанії, відомих як The Facebook Files. Однак, попри старання акторів та фірмові діалоги Соркіна, фільм справляє враження блідої копії попередника – застарілої, надмірно повчальної та позбавленої режисерської гостроти.
| Назва | “Соціальна розплата” / The Social Reckoning |
| Жанр | біографічна драма |
| Режисер | Аарон Соркін |
| В ролях | Джеремі Стронг, Джеремі Аллен Вайт, Майкі Медісон, Білл Барр, Вунмі Мосакуd, Біллі Магнуссен та інші |
| Студії | Columbia Pictures, Sony Pictures |
| Хронометраж | 1 година 52 хвилини |
| Рік | 2026 |
| Посилання | IMDb |
Сюжет стрічки розгортається у двох часових лініях. У 2019-2020 роках ми бачимо Френсіс Хауген (Майкі Медісон) – фахівчиню з даних Facebook, яка розчаровується в компанії, усвідомивши, що її алгоритми свідомо поширюють ненависть, екстремізм та дезінформацію заради збільшення залученості аудиторії. Вона вирішує передати внутрішні документи журналісту Wall Street Journal Джеффу Хорвіцу (Джеремі Аллен Вайт), який, хоч і мало розуміється на технологіях, але вміє працювати з джерелами. Паралельна лінія у 2021 році демонструє підготовку Марка Цукерберга (Джеремі Стронг) до слухань у Конгресі, де він вперто відмовляється визнавати провину чи запроваджувати перевірку фактів.
Найсильнішим елементом “Соціальної розплати” / The Social Reckoning є акторські роботи, хоча й вони обмежені сценарієм. Майкі Медісон намагається надати людяності Френсіс Хауген, зображуючи її як блискучу, але невротичну та соціально незграбну жінку, яка щиро вірила в місію Facebook і відчуває біль від кожного оприлюдненого документа. Джеремі Аллен Вайт наділяє свого журналіста фірмовою для персонажів Соркіна сумішшю ідеалізму та лудизму: він любить старі мюзикли та фільми Френка Капри, створюючи цікавий контраст із технічною Френсіс.
Найскладніше завдання дісталося Джеремі Стронгу, який перейняв естафету ролі Цукерберга від Джессі Айзенберга. Якщо Айзенберг зображував невпевненого генія, спраглого до визнання, то Стронг представляє 42-річного мільярдера як емоційно відстороненого диктатора. Його обличчя майже нерухоме, а сам він нагадує робота-кіборга, який сприймає будь-які попередження не як моральну проблему, а як PR-перешкоду, яку необхідно подолати. Проблема полягає в тому, що Соркін фактично позбавив Стронга можливості діяти, посадивши його в крісло для підготовки до свідчень і перетворивши на одномірного лиходія без внутрішнього конфлікту.
Головним недоліком фільму є критична відсутність у Соркіна візуального та ритмічного генія Девіда Фінчера. Без його холодного, точного бачення “Соціальна розплата” / The Social Reckoning виглядає кінематографічно інертною, з млявим темпом та невиразною колірною палітрою. Спроба композитора Александра Деспла наслідувати легендарний мінімалістичний саундтрек Трента Резнора та Аттікуса Росса з першого фільму лише підкреслює цю вторинність. Соркін-режисер просто фіксує на камеру нескінченні розмови про етику та алгоритми, перетворюючи фільм на дидактичну лекцію.
Крім того, фільм видається концептуально застарілим і відірваним від реальності. У світі, який зараз бореться з викликами штучного інтелекту, двогодинна критика алгоритмів Facebook зразка 2021 року справляє враження розповіді про минулу епоху.
Соркін також вдається до кількох сумнівних маніпуляцій з фактами. Зокрема, він наближає слухання Цукерберга та публікацію статей WSJ до 6 січня 2021 року, щоб штучно прив’язати історію до штурму Капітолія, намагаючись покласти відповідальність за політичний екстремізм в Америці виключно на Facebook. Такий підхід виглядає не тільки надто спрощеним, але й лицемірним для фільму, що виступає проти дезінформації.
Сама назва “Соціальна розплата” / The Social Reckoning є сумною іронією. Фільм створює ілюзію, ніби Цукерберг і Facebook понесли відповідальність за свої дії. Насправді ж, компанія просто змінила назву на Meta, її капіталізація сягнула $2 трильйонів, а світ, знизавши плечима, рушив далі. Знімати кіно про перемогу правди над корпоративним злом у ситуації, коли Давид програв Голіафу, означає видавати бажане за дійсне.
Подробиці можна знайти на сайті: mezha.ua