У 1980 роках брати Даффери, творці серіалу “Дивні дива” / Stranger Things, були дітьми й дуже любили дивитися мультики, які показували вранці у вихідні. Цей теплий спогад, спільний для багатьох дітей того покоління, не давав їм спокою, тож вони вирішили створити анімаційний серіал за всесвітом, який їх прославив – “Дивні дива: Оповідки з 85-го” / Stranger Things: Tales from ’85.
| Назва | “Дивні дива: Оповідки з 85-го” / Stranger Things: Tales from ’85 |
| Жанр | наукова фантастика, горор, сімейне шоу |
| Виконавчі продюсери | Брати Даффери |
| Ролі озвучували | Бруклін Дейві Норстедт, Лука Діас, Брекстон Квінні, Джолі Хоанг-Раппапорт, Елайша Вільямс, Бенджамін Плессала, Одеса А’зіон, Бретт Гіпсон та інші |
| Платформа | Netflix |
| Кількість серій | 10 |
| Рік | 2026 |
| Мова | англійська, є українське озвучення |
| Посилання | IMDb |
Декілька місяців тому історія “Дивних див” / Stranger Things дісталася свого логічного закінчення. Сподобалось воно не всім, а в когось лишило гіркуватий присмак: ніби все завершили, всіх розставили по місцях… та десь дорогою трохи загубили ту нервову, дивну, дуже живу енергію перших сезонів. Та й деякі рішення викликають сумніви.
Але хай там як, “Дивні дива”/ Stranger Things – одна з найуспішніших франшиз Netflix. Вона зробила вайб 1980-х знову модним, а своїх юних акторів – зірками. Хайп навколо них у перші сезони взагалі нагадував якусь бітломанію.
Саме перші два сезони, як на мене, були найсильнішими: там спрацьовувала ця зігріваюча душі суміш дитячої пригоди, горору, дружби, велосипедів, синтової музики й дуже тривожного відчуття, що під ординарним маленьким містечком може ховається щось загадкове і моторошне. Але з такими друзями хіба ми не дамо цьому відсіч? Звісно, дамо!
Тож перенести дію спінофа в час між другим і третім сезоном – наче й чудова ідея. Тим більше що в анімації є одна прекрасна властивість – намальовані актори не старішають. Це особливо критично, коли мова йде про дітей, які в реальності за кілька років дуже швидко змінюються. А тут можна ніби зупинити час і повернути героїв у той момент, коли вони вже багато пережили, але ще не зайшли у масштабні й гучні події наступних сезонів.
“Дивні дива: Оповідки з 85-го” / Stranger Things: Tales from ’85 трохи вводять в оману вже самою назвою. От що ви уявляєте, коли чуєте “оповідки”? Мені одразу бачаться короткі фантастичні, часто моторошні історії на кшталт “Сутінкової зони” / The Twilight Zone чи “Байок зі склепу” / Tales from the Crypt, тільки прив’язані до Гокінса, Вивороту й усього цього милого місцевого жаху. Можливо, інші герої, причому кожен раз – різні, різні випадки, а головні зірки шоу тут можуть проходити повз, десь на периферії. Але ні. Тут ми маємо наскрізний сюжет з тими самими персонажами. Знову Майк, Вілл, Дастін, Лукас, Макс і Одинадцята. Просто вони знову малі завдяки магії анімації.
До речі, герої тут візуально досить впізнавані. Звісно, в оригіналі їх озвучили вже інші актори, хоча в українській озвучці голоси здаються або тими самими, або дуже схожими, і це допомагає. Вайб теж впізнаваний: Гокінс, школа, дивні події, діти, які знову збираються щось розслідувати, поки дорослі або не бачать очевидного, або традиційно приходять трохи запізно. Музика – синтовий саундтрек добре повертає в потрібний стан, а окремі музичні моменти прямо нагадують, чим цей світ колись так міцно зачепив глядачів.
Теплі сцени між героями також на місці. Лукас і Макс, Майк і Одинадцять, короткі моменти з Гоппером – це працює саме як маленьке повернення до ранніх “Дивних див”. Не грандіозне, але приємне. Серіал іноді справді нагадує ті перші сезони, де було важливо не лише врятувати світ, а й просто бути поруч, поділитися рукавичкою, підтримати друга, не дати йому відчути себе зовсім чужим. Оце тепле відчуття дружби й взаємодопомоги тут залишилося, і за нього серіалу хочеться пробачити частину недоліків. Яких вистачає.
Почнемо з анімації. І тут є ще одна омана мультсеріалу. Коли “Дивні дива: Оповідки з 85-го” / Stranger Things: Tales from ’85 анонсували, брати Даффери казали, що хочуть створити щось на кшталт суботніх ранкових шоу, які вони самі дивилися дітьми. Тобто логічно було б думати, що вони створять мальовану двовимірну історію у стилі тих самих ранкових мультів 1980 років. Може, в наших краях дитинство було дещо інакшим, але загальний вайб зрозумілий. Щось таке, що одразу пахне старими телевізорами, пластівцями на сніданок і мультиками, які дитина дивиться у піжамі, поки дорослі ще сплять. Але ні. Анімація тут сучасна, комп’ютерна. Чому б ні? Місцями вона дуже навіть нічого: трапляються окремі кадри чи сцени, де думаєш: “о, це виглядає круто”. Монстри теж виглядають цікаво, особливо коли серіал дозволяє собі трохи більше кольору, руху й химерності. Але цей рівень чомусь не витримується протягом усього сезону.
Найбільша проблема не в тому, що це 3D чи сучасна мальовка. Швидше анімації не вистачає власного обличчя. Вона трохи нагадує комікси, трохи сучасні мультсеріали, трохи “Черепашки-ніндзя”, причому і сучасні, і старі, місцями навіть ігри Telltale, але без чіткої заточеності під конкретний всесвіт.
Оригінальні “Дивні дива” / Stranger Things самі були величезною відсилкою до гік-культури вісімдесятих, але в цій мішанині в них народився власний стиль. Там усе буквально дихало вісімдесятими, іноді навіть занадто, але з любов’ю і ностальгічним теплом. А у “Дивні дива: Оповідки з 85-го” / Stranger Things: Tales from ’85 цього не вистачає. Начебто всі інгредієнти на місці, але страва вийшла трохи пріснішою, ніж очікуєш від такого меню.
Переходимо до сюжету. Отже, Майк, Вілл, Дастін, Лукас, Одинадцята і Макс тусять разом після драматичних подій другого сезону. У Гокінсі зима, і це, здається, вперше ця пора року отримує у всесвіті стільки уваги. Місто просякнуте холодом, снігом, синюватими й фіолетовими відтінками, іноді майже як при північному сяйві. Це хороший хід: знайоме місце одразу здається трохи іншим. Улюблений вчитель природничих наук містер Кларк йде в академвідпустку, замість нього з’являється вчителька на заміну, а разом із нею – Нікі, нова героїня.
Вона цікава: велика, трохи незграбна, сильна, добра, з рожевим ірокезом й інженерним талантом, завдяки якому вона здатна майструвати дивну екіпіровку. “Наче Нікола Тесла зустрів доктора Франкенштейна”, як влучно формулює Дастін. Нікі рятує Вілла від шкільних хуліганів, швидко знаходить місце поруч із компанією та стає для нього ще однією людиною, яка підтримує його право бути не таким, як усі. Підозрюю, що багатьох глядачів Нікі буде дещо дратувати, бо такі люди в реальності чомусь в багатьох викликають подібні відчуття. Але комусь вона точно сподобається, проте ми знаємо майбутнє, тож до неї важко прив’язатися по-справжньому: зрозуміло, що далі її не буде, а значить, серіал не може зробити її аж надто важливою.
Після закриття воріт у Виворіт у Гокінсі раптом знову помічають загадкові й, звісно, кровожерливі ліани та істот. Дастін і компанія створюють таємний клуб для розслідування інцидентів і поступово через пригоди доходять до суті. Загалом це все ще працює, якщо вам подобаються історії стівенгінгівського типу “діти проти монстрів і божевільних вчених”. Центральна загадка достатньо цікава, монстри дають серіалу кілька динамічних сцен, а зимовий Гокінс додає свіжості.
Але сюжетне пропрацювання тут простіше, ніж в оригіналі. І через формат у серіалі забагато самоповторів. Діти щось знаходять, тікають, б’ються, думають, що розібралися, потім виявляється, що все складніше, і так по колу. У якийсь момент починаєш думати, що з цього міг би вийти щільніший повнометражний анімаційний фільм або коротший сезон. Бо п’ять годин для цієї історії – забагато.
Герої, як я вже казала, впізнавані, але це дуже дитяча, стерильна й пом’якшена версія Stranger Things. Вони говорять і поводяться не зовсім так, як у фільмі. Не вистачає тієї грубуватої підліткової живості, яка була частиною оригінального серіалу. Вийшло мило, але трохи без зубів.
Ще одна проблема – канон. Сама ідея затиснути сюжет мультсеріалу посеред двох сезонів породжує обмеження. Тут не можна радикально змінити долю героїв чи розширити світ, не можна зробити щось таке, що потім мало б відгукнутися в наступних сезонах. А якщо події надто масштабні, виникає питання: чому про них потім ніхто не згадує? Через це небезпеки здаються слабшими. Глядач і так розуміє, що з основними персонажами нічого серйозного не станеться. Навіть бої з істотами й хуртовини в Індіані не дають сильного напруження, бо сюжет ніби заздалегідь обмежений рамками оригінального серіалу.
І все ж я не можу сказати, що дивитися було неприємно. Навпаки. Я закінчила серіал суботнім ранком і зрозуміла, що для “Дивні дива: Оповідки з 85-го” / Stranger Things: Tales from ’85 це майже ідеальний формат. Трохи сонний вихідний, кава чи чай, знайомі герої, знайоме містечко, монстри, сніг, дружба та відчуття, що ти ненадовго повернулася туди, де колись було добре. Не геніально, не обов’язково, але приємно й ненапружно.
Тож попри недоліки, у братів Дафферів таки щось вийшло. Але тут є велике “але”. Такий формат дуже легко може перетворитися на ланцюжок подібних філерів між різними сезонами, щоб продовжувати доїти франшизу. “Дивні дива” / Stranger Things вже стали достатньо великими, щоб Netflix захотів повертатися до них знову і знову, але саме тому хочеться, щоб кожне повернення мало сенс, а не було просто акуратною вставкою в порожній проміжок.
Мені щиро здається, що можна було б зробити саме окремі історії з різними героями – той самий формат “оповідок”. Притягнути в цей всесвіт різні історії різних дітей, різні дивні випадки, різні страхи й маленькі трагедії Гокінса. А головні герої могли б з’являтися як камео або як легкий місток до знайомого світу. Бо сама атмосфера тут достатньо сильна, щоб тримати не лише Майка, Вілла, Дастіна, Лукаса, Макс і Одинадцять.
А поки що це “Дивні дива: Оповідки з 85-го” / Stranger Things: Tales from ’85 – це просто ще одна поїздка в Гокінс. Приємна, місцями тепла, місцями красива, але не така вже необхідна. І якщо оцінювати чесно – десь на 6 з 10.
Вердикт Фільми онлайн:
Можна дивитися, якщо ви великий фанат “Дивних див” і хочете ще трохи зануритися у всесвіт, але без особливих очікувань.
LSI-хвіст: Дивні дива Оповідки з 85, Stranger Things Tales from ’85, новий серіал Netflix, українське озвучення, дата виходу сезону, дивитися онлайн, анімаційний спін-офф.
За даними порталу: mezha.ua