З чого все почалося?

Скоріше все тому, що самому було цікаво. У 2008 році в мене була аніме-крамниця. Ми відкрили найбільший, на той момент, в Києві магазин такого типу і побачили, що велика кількість людей цікавиться цим. Я знав, що в Києві проводилися аніме-фестивалі, але вони були сконцентровані на показі аніме, а ми хотіли зробити ставку саме на косплеєрів, на японську культуру, щоб розвивався саме цей напрямок.

Щоб переглянути галерею, увімкніть JavaScript у своєму браузері.

Коли відбувся ваш перший повністю самостійний фестиваль?

По факту можна сказати, що наш перший фестиваль відбувся у 2010 році. Він був значно масштабніший за наповненістю, ніж попередні два, які ми організовували у 2008 та 2009 роках. Тоді ми проводили фестиваль в ДК Могилянської академії, й у нас був повний “солдаут”. Він невеличкий, там, здається, 750 людей, а у нас було під 900. Я не знаю, як вони туди влізли. Також ми провели марш косплеєрів вулицями Києва та випустили повний запис фестивалю – це було ціле видання на шести DVD!

Як відбувалася еволюція форматів від суто японського фестивалю до того, що ми бачимо зараз?

Ми продовжили розвивати цей напрямок, але трошки змістили акценти і відмовилися від ідеї суто японського фестивалю. Ми стали косплей-фестивалем і почали більше розвивати саме косплей. Тому що аніме івентів стало багато, це було скрізь. Потім ми перейшли до формату Comic Con. Це зайняло певний час, адже ми хотіли наповнити простір саме українським контентом, якого на той момент бракувало. Привозити все з-за кордону неможливо: по-перше, дуже дорого, і вести через наш кордон, коли ми не в Євросоюзі, було дуже важко. З часом ми створили Comic Con Україна, він відбувся тричі, останній був найуспішнішим. Потім сталася війна.

FANCON зародився вже під час повномасштабного вторгнення. Що стало поштовхом до створення саме цього проєкту і яка його головна мета сьогодні?

Через внутрішні розбіжності та погляди на те, чи потрібен фестиваль, один зі співзасновників сказав: “Краще, може, ви робіть щось своє”. Ми поговорили з командою, хто захотів – ми пішли робити своє, створили FANCON. Взагалі ми почали це і як ідею для поштовху нашого бізнесу, і тому, що нам було цікаво робити те, чого ніхто тут не робив. Ми завжди ставимо собі виклики, долаємо їх, і це наша головна фішка. Нам цікаво, щоб люди бачили, що можливо творити неможливе. Це є розвиток культури, це не комерційний проєкт. На сьогодні ми знаємо, що це найбільший фестиваль попкультури в Україні, який будь-коли проводився.

Щоб переглянути галерею, увімкніть JavaScript у своєму браузері.

Ви створюєте свою екосистему. Як фестиваль об’єднує людей та бізнес?

Так, ми створюємо простір, де люди можуть ділитися своїми захопленнями. Нам важливо, щоб вони бачили: улюблене хобі може приносити не лише задоволення, а й дохід. Тут вони зустрічають однодумців, знаходять нових друзів, діляться досвідом та ідеями. Часто трапляється, що люди з нібито абсолютно різними інтересами, які, на їхню думку, ніяк не перетинаються, несподівано зустрічаються біля одного стенда. Вони дивуються: “О, ти теж тут? А я думав, ти цим не цікавишся”. Саме завдяки таким діалогам і несподіваним зустрічам формується наша спільнота. Щодо бізнесу, то бренди на фестивалі на власні очі бачать масштаби цієї культури. Вони починають активно залучати блогерів, косплеєрів та профільні спілки до співпраці, адже раніше часто просто не знали про їхнє існування або не розуміли, як до них “стукатися”. Наприклад, ми постійно співпрацюємо з кінопрокатниками, які звертаються до нас із проханням порадити релевантних блогерів чи косплеєрів для своїх проєктів.

Косплей – це дуже важка робота. Чи був у Вас особистий досвід створення образу?

Це справді шалена робота. Я робив у своєму житті один косплей, і то не сам. Це був Вершник Апокаліпсису, Війна з Darksiders. На мені був повний костюм, обладунки, меч, єдине, чого не було – це повноцінного мейка на обличчя. Найскладніше було те, що в цьому костюмі взагалі неможливо було сидіти. А я тоді був ще й ведучим на нашому фестивалі, у Могилянці. У нас були сюжетні сценки, тож мені довелося пробути в обладунках близько десяти годин поспіль. Мені треба було постійно виходити на сцену, а в перервах бігати в рубку, щоб коригувати роботу світловика. А тепер уявіть: через елементи костюма, що не давали зігнути коліна, в тісну рубку заходиш приблизно бочком, продираючись крізь натовп людей, які сидять прямо на сходах. Це був справді незабутній досвід.

Ви робите сильний акцент на просуванні українських косплеєрів. Розкажіть про ваш підхід до створення образу фестивалю.

Зараз наш підхід полягає в тому, що обличчям фестивалю щороку стає український косплеєр чи косплеєрка. Ми офіційно обираємо людину, домовляємося про співпрацю та платимо їй за це. У бюджеті нашої команди ми спеціально виділяємо кошти на викуп прав на використання фотографій.

Образ цієї людини стає центральним у всій промокампанії: ви можете бачити його у відеороликах, на екранах та дизайні головної сцени, на постерах, буклетах, зовнішній рекламі (транспорт, борди, LED екрани) і т.д. Крім того, ми створюємо лінійку власного мерчу саме в цьому образі та реалізуємо інші цікаві прояви. Наскільки мені відомо, раніше в Україні такого ніхто не робив.

Ми зробили це своєю “фішкою”, тому що я переконаний: якщо людина не просто робить крутий костюм, а справді живе цією справою, вона заслуговує на визнання. Я розумію, яке це відчуття, коли ти бачиш себе на тролейбусі, на постерах у метро чи на великих білбордах – це зовсім інший рівень. Ми хочемо змінити сприйняття косплею як чогось нішового чи дитячого, показавши, що це частина сучасної культури. Сьогодні весь інтернет “забитий” FANCON, і наша принципова позиція – форсувати саме українських косплеєрів.

Щоб переглянути галерею, увімкніть JavaScript у своєму браузері.

Ставлення до косплею в суспільстві досі неоднозначне. Як ви намагаєтеся це змінити?

У нас косплеєрів приймають досі як аніматорів. І ми хочемо це змінити. Кожного року ми щось міняємо, додаємо якесь розуміння. Вже були моменти, що бренди зверталися до косплеєрів, щоб використати фото. Я сподіваюся, що це колись зміниться, і вони почнуть бачити, що косплей – це трошки інше, це дуже важка робота.

На фестивалі також було анонсовано FANCON на наступний рік. Який меседж ви хотіли б донести цим анонсом і взагалі існуванням фестивалю в Україні зараз?

Незважаючи ні на що, ми продовжуємо жити, творити та йти вперед. Для нас поняття “ми” нерозривно пов’язане з FANCON, адже це єдність організаторів, учасників та відвідувачів. Цю подію ми створюємо виключно разом, бо без будь-кого з нас вона просто не відбудеться. Навряд чи хтось сприйме це як суто комерційний проєкт, адже очевидно, що кожен вкладає сюди свою унікальну частку душі. Саме тому ми не зупиняємося, попри економічні виклики, війну чи особисті переживання. Ми чудово розуміємо, наскільки важким є зараз психологічний стан суспільства, та й у нас самих, але ми все одно продовжуємо свою справу.

Щоб переглянути галерею, увімкніть JavaScript у своєму браузері.

Наш меседж простий: ми є, і ми хочемо бути. Ми не прагнемо стати центром світу, але хочемо бути його повноправною частиною – з рівними можливостями та правами. Ми хочемо приймати гостей у себе, а згодом, коли це стане можливим, і самі їздити до них. Наша мета – щоб FANCON та подібні заходи перетворювалися на спільний культурний простір, який об’єднує різні країни.

Системні вимоги / Платформи:

• PC
• PlayStation 5
• Xbox