Колись про розробку Cyberpunk 2077 вийде велика книга, сповнена драм і скандалів – і для аніме Cyberpunk: Edgerunners у ній буде особливе місце. Адже поки гра потерпала від критики через поганий технічний стан та невиконані обіцянки, студія Trigger створила одне з найкращих анімаційних шоу, яке зуміло залатати поранену репутацію всесвіту Cyberpunk. Сьогодні про гру можна почути значно більше хорошого, ніж поганого, тож контекст для виходу другого сезону Cyberpunk: Edgerunners склався зовсім іншим. То яким вийшло це продовження?
| Назва | “Кіберпанк: Ті, що біжать по краю” / Cyberpunk: Edgerunners |
| Жанр | аніме, фантастика, драма, екшн |
| Шоуранер | Бартош Штибор |
| Ролі озвучували | Момока Терасава, Акарі Кіто, Кентаро Тоне, Кокі Учіяма, Хідео Коджіма та інші |
| Канал | Netflix |
| Епізодів | 10 |
| Рік | 2026 |
| Посилання | IMDb |
Сюжет знайомить нас із новою четвіркою головних героїв: 12-річним хлопчиком Романом, який надає перевагу традиційному кіно, а не популярним у місті записаним спогадам (мозкограям); старим найманцем Кінгом; дівчиною Талією, яка фанатіє від кіберімплантів; та кочівником Ді з таємничим минулим. Їх не пов’язує нічого, окрім низки випадкових подій, які зводять максимально різних людей разом. Звісно, без корпоративних інтриг, небезпечних технологій та загрози для всього міста справа не обійдеться.
Студія Trigger залишається майстром анімаційної справи, тому дивитися на кожну сцену “Кіберпанк: Ті, що біжать по краю” / Cyberpunk: Edgerunners – суцільне задоволення. Режисери та аніматори не бояться експериментувати зі стилями: то гротеску додадуть, то до меланхолійних пастельних кольорів звернуться, то взагалі почнуть ненав’язливо цитувати власні попередні роботи.
Омаж на провокаційне аніме Panty & Stocking with Garterbelt – це останнє, чого очікуєш від світу Cyberpunk, але в контексті шоу він працює чудово. При цьому загальна кіберпанк-естетика завдяки теплим, сонячним кольорам здається затишною та по-літньому свіжою. До другого сезону захочеться повертатися хоча б заради того, щоб насолодитися цією атмосферою.
З історією та персонажами ситуація дещо складніша. Перший сезон був украй емоційною та сповненою фансервісу пригодою. Другий намагається стати розумнішим, комплекснішим і тематично різноманітнішим. У результаті маємо парадокс: шоу досягає поставлених цілей, другий сезон дійсно здається продуманішим за перший, проте на рівні відчуттів та банальної пам’яті він залишає вже не такі сильні враження.
Спочатку важко зрозуміти чому. При окремому розгляді кожен епізод працює ідеально. Другий сезон говорить із глядачами про природу мистецтва, ціну помсти, жагу до життя навіть у найжахливіших умовах, привидів минулого – це все важкі та водночас цікаві теми. При цьому шоу робить це доступною мовою та не забуває про доречні комедійні елементи, тому дивиться на одному диханні.
Проте чим далі розвивається сюжет, тим сильніше розумієш, що всім цим яскравим подіям не вистачає чіткого емоційного ядра, яким славився оригінал. Автори набагато краще зрозуміли, що і як вони хочуть розповісти, але питання “чому?” залишається відкритим. Через це цікаві та міцно пов’язані між собою події можуть не знайти належного відгуку в серцях глядачів.
У мене навіть є теорія, чому так сталося. Складається враження, що перший сезон був відчайдушним пострілом у боротьбі за життя Cyberpunk 2077 як повноцінної франшизи, а другий – це просто чергова пригода в Найт-Сіті, спосіб чимось зайняти фанатів до виходу нового контенту. На контекстуальному рівні продовження ніби відверто каже, що нас чекатиме ще безліч подібних кіберпанк-авантюр, через що загальна вага навіть дуже якісної історії дещо падає.
Є й ще один специфічний недолік: історія занадто сильно спирається на шаблони та стереотипи аніме-сюжетів. Помста за вбивство клану, “внутрішній демон”, який хоче захопити контроль над носієм, дорослі люди, які при розмовах про стосунки поводяться як підлітки, – якщо ви активно дивитеся аніме, то бачили подібне сотні разів. Новий сезон нічого не додає до цих кліше, а просто використовує знайомі елементи у власному сетингу.
Виходить дивна ситуація: другий сезон Edgerunners нема за що відверто критикувати. Додайте до всіх плюсів ще й грамотний фансервіс і круту музику, з якої ви точно підцупите щось у власний плейлист, і отримаєте ідеальне шоу для перегляду після робочого дня. Це точно не стандартний рівень Netflix, коли глядачу згодовують контент лише заради годин перегляду. В новій історії про Найт-Сіті вистачає авангардного, яскравого, провокаційного та ґрунтовного.
Але гучною подією, якою став перший сезон, це шоу вже не назвеш. І якщо тенденція зберігатиметься, то анімаційній франшизі краще зупинитися вже зараз.
За даними порталу: mezha.ua