Зізнаюсь, я не пройшов S.T.A.L.K.E.R. 2 два роки тому на релізі. Спробував трошки у Game Pass, награв десь 5 годин і відклав на потім, до виправлення багів та виходу DLC. І ось перше велике, а воно реально велике, доповнення S.T.A.L.K.E.R. 2: “Ціна надії” / S.T.A.L.K.E.R. 2: Cost of Hope нарешті вийшло, при цьому разом з оновленням 2.0, яке суттєво покращує та змінює гру. Тож прийшов час пограти!
| Гра | S.T.A.L.K.E.R. 2: “Ціна надії” / S.T.A.L.K.E.R. 2: Cost of Hope |
| Жанр | шутер, immersive sim, action/RPG |
| Платформи | Windows, PlayStation 5, Xbox Series X|S |
| Мови | українська, англійська |
| Розробник | GSC Game World |
| Видавець | GSC Game World |
| Посилання | Stalker2.com |
Звісно, головною моєю задачею було познайомитися з контентом доповнення, але я не ринувся відразу виконувати сюжетні квести, що згодом відкривають доступ до подій Cost of Hope. Натомість я розпочав нову гру з самого початку, провів в Зоні 8 годин, призвичаївся, вивчив основні правила виживання та існування у цьому ворожому оточенні, і лише після цього розпочав нову гру й стрибнув відразу до контенту доповнення.
Такий швидкий старт для тих, хто хоче подивитися лише на події Cost of Hope і не витрачати час на основний сюжет гри, є. При цьому стартувати можна з двох точок. “Ранній початок” дає доступ до квесту, що приведе вас до нової локації – Залізного лісу, де починаються події Cost of Hope. “Пізній початок” перенесе вас у точку з суттєвим просуванням основним сюжетом, тобто тут вже є спойлери. Ба більше, тут треба обрати сторону, з якою ви співпрацюєте – “Іскру” чи “Варту”. Вибір не має впливу на сюжет DLC, лише на основну частину гри. Загалом сюжет DLC вбудований в основну гру, тож якщо у вас є збереження до точки неповернення, ви побачите новий квест і можете приділити увагу подіям DLC.
“Ціна надії” / Cost of Hope – велике DLC. Якщо основний сюжет S.T.A.L.K.E.R. 2 можна пройти за 40–60 годин, то на доповнення у вас піде 15–20 годин, тобто це третина базової гри. Комусь такого вистачило б на повноцінний сиквел, та й насправді GSC й сама так робила наприкінці 2000-х, бо Clear Sky та Call of Pripyat – це більшою мірою standalone DLC, ніж сиквели. Та й власно і зараз розробники вважають “Ціну надії” середньою частиною “другої трилогії” S.T.A.L.K.E.R. та важливою складовою всієї саги.
Основа доповнення – новий конфлікт між “Волею” та “Долгом”. Станом на початок гри угрупування живуть у мирі та навіть злагоді, у Залізному лісі функціонує спільний табір і волівці та долговці допомагають один іншому, дехто навіть дружить. Як ось головні герої Cost of Hope – Мавка та Зулус.
Мавку ви маєте пам’ятати як коментаторку на Арені. Смішне зухвале руде дівчисько, якій палець до рота не клади, руку відкусить. Мавка на початку DLC максималістка, яка вірить в ідеали старої “Волі” Чехова і якій не дуже подобається нова “Воля” Миклухи. Важко не закохатися у таку дівчину, яка має риси, які ми бачимо зараз в наших захисниць, жінок-медиків та волонтерів. Мавка – це майбутнє Зони й, мабуть, тому, або через рудий колір волосся, ластовиння та її щиру посмішку, багато хто обере її бік, коли усе піде шкереберть.
Зулус – відданий ідеалам “Долгу”. Цей кремезний чолов’яга виглядає як скеля (або як комбайн з Half-Life 2), і такий же надійний. Але він засліплений ненавистю до Зони в усіх її проявах, навіть у тих, які можуть бути потенційно корисними. Конфлікту між Мавкою та Зулусом не уникнути. Питання у тому, на чому боці опинитеся ви.
У “Ціні надії” в Зоні з’явиться декілька нових та забутих старих локацій. По-перше, це Залізний ліс, де починаються події DLC. По-друге, це ЧАЕС, до якої ми повернемося у фіналі доповнення. Ну а по-третє… нехай це стане для вас сюрпризом, але гарантую, цю локацію ви запам’ятаєте надовго, бо у ній S.T.A.L.K.E.R. 2 на 2–3 години перетвориться на справжній survival horror. Браво, GSC, вам вдалося нас здивувати. Крім того, багато часу (та майже половину) ви проведете у нових підземних локаціях – секретних лабораторіях, бункерах та схованках. Ну і звісно ж, вас чекають нові небезпечні аномалії та артефакти.
Загалом сюжет “Ціни надії” / Cost of Hope мені сподобався. Це гарно написана історія, навіть попри те, що деякі її “несподівані повороти” можна прорахувати. Автори однією з гілок сюжету явно надихалися українською історією, а саме розколом ОУН на ОУН (м) та ОУН (б) у лютому 1940 року. Тексти та діалоги написані як завжди якісно, але я все ще не розумію, чому у ключових сюжетних відео у Скіфа відбирають усю зброю, залишаючи лише пістолет, тим більше без глушника.
Але не будемо спойлерити, а краще повернемося до основної гри, а саме оновлення 2.0, яке по суті презентує нам новий S.T.A.L.K.E.R. 2, такий, яким ми мали побачити його ще на релізі. Ці роботи з покращення гри чимось нагадують історію Cyberpunk 2077 Update 2.0 та Phantom Liberty.
По-перше, S.T.A.L.K.E.R. 2 переїхав на нову версію рушія Unreal Engine – 5.5.4 і це пішло їй на користь. Так, гру патчили й раніше, але у поточному стані вона не лише має кращий вигляд, а й працює стабільніше, з більшим fps та без глюків.
До того ж гра стала красивіше. Нове освітлення та нові, яскравіші кольори Зони подобаються мені більше, ніж сіра приглушена гама оригінальної версії. Хтось скаже, що це руйнує атмосферу, але це не так, це додає світу барв, різноманіття та реалістичності. Нова зона виглядає дуже живою, дуже привабливою та справжньою. Зона манить досліджувати себе, шукати цікаві локації, вирубати інтерфейс для повного занурення та знімати сотні скриншотів.
Нові типи погоди – покращений туман та легкий дощ теж вносять різноманіття. Чи мені так пощастило, чи туманом розробники взагалі трошки зловживають. Для Залізного лісу це, здається, основний тип погоди.
По-друге, розробники оновили систему A-Life, яка викликала нарікання від самого релізу. Сутичок між мутантами й людьми та різними угрупуваннями стало більше. Сталкери тепер збирають хабар з полеглих бійців та мутантів, я бачив це на власні очі, та багато разів натикався у Зоні на вже обібрані трупи. Крім того, у грі з’явилися нові підвиди мутантів.
По-третє, у S.T.A.L.K.E.R. 2 додали нові цікаві зразки зброї та прицілів, у тому числі унікальної зброї. Це штурмова гвинтівка Arev, марксманські гвинтівки GP3A та СКП, а також пістолет-кулемет “Фора-230”. Радимо їх принаймні спробувати. Плюс у грі з’явився новий гаджет – бінокль (звісно в декількох різних варіантах), який допоможе визначити які саме угрупування ведуть бій неподалік, або пошукати цікаві орієнтири.
По-четверте, додалися нові налаштування складності, яку тепер можна підігнати під себе у різних аспектах. І так, навіть на нормальному рівні складності S.T.A.L.K.E.R. 2 все ще дуже непроста гра. У Зоні майже все намагається вбити вас, за 20 годин проходження DLC я помирав понад 50 разів, від укусів мутантів, від кулі, від кровотечі, від аномалій, від падіння тощо. Я навіть не уявляю собі, які нерви та витримку мають ті, хто наважується грати в режимі “Експедиція”, збереження у якому дозволені лише на базах. І що саме вони кажуть, коли помирають на зворотному шляху до табору, через 3-4 години гри.
До речі, у КПК з’явилася сторінка з детальною статистикою по зброї, мутантам, вбивствам, болтам, артефактам тощо.
Серія S.T.A.L.K.E.R. відома своїми глюками, тож наприкінці пару слів про це. За 30+ годин у двох збереженнях я побачив лише одне падіння під час завантаження гри та декілька неправильних спрацювань тригерів діалогів, коли вони програються двічі, при цьому другий раз через півтори години після подій, до яких прив’язані, та в геть іншій локації. Варто зауважити, що я грав у предрелізну бету, у фінальній версії, або у перших же патчах до неї тригери вже мають виправити. Скажу чесно, це дивує, такі безпроблемні ігри зараз велика рідкість. Так, з релізу пройшло вже майже два роки, але все ж.
У 2024 році “Межа” оцінила S.T.A.L.K.E.R. 2 у 7/10 балів. І хоча дехто був не згоден з таким вердиктом, а хтось навпаки, вважав, що це забагато, на той час і на той стан проєкту це була повністю виправдана оцінка. Зараз я готовий поставили S.T.A.L.K.E.R. 2 версії 2.0 та “Ціні надії” / Cost of Hope впевнені 9/10 та видати знак Вибір редакції. GSC Game World, які два роки поліпшували гру та працювали над настільки великим доповненням, на це заслуговують. Тож якщо ви хочете повернутися в Зону, чи розпочати своє перше знайомство з нею, то зараз саме час. Я, наприклад, після завершення DLC продовжу своє перше проходження й можливо ще раз пройду Cost of Hope, але цього разу зроблю інший вибір.
S.T.A.L.K.E.R. 2 – це не просто шутер. Це й action/RPG, у якій параметри героя винесені на зброю, броню та артефакти. Це й іmmersive sim, тому що ти занурюєшся у Зону та не хочеш спливати, ти живеш тут. Нещодавно я провів опитування серед своїх друзів та читачів, у якому взяли учать майже 400 осіб. Голоси розділилися майже порівну. 33% вважають, що S.T.A.L.K.E.R. 2 – це просто шутер, 29% за action/RPG, і майже 38% впевнені, що це іmmersive sim. Мені ж здається, що у S.T.A.L.K.E.R. є усього потроху, ця гра унікальна саме міксом різних компонентів та механік, і нам варто просувати назву цього жанру як Stalkerlike. І я насправді дуже пишаюсь тим, що таку гру створили в Україні.
Зона кличе! Час повернутися!
Джерело новини: mezha.ua