Одеський міжнародний кінофестиваль (ОМКФ) повертається до Києва. Понад пів сотні стрічок покажуть у кінотеатрах «Жовтень» та «Оскар» (ТРЦ Gulliver) з 27 серпня до 4 вересня. У програмі фестивалю — український і міжнародний конкурси, гала-прем’єри, спеціальні покази, фокус на фільмах із Грузії та Ізраїлю, ретроспектива робіт Сергія Буковського, а також секція «Жінки у війську» разом із рухом Veteranka.
The Village Україна обрало сім найцікавіших фільмів з програми 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю в Києві: нова стрічка Валентина Васяновича, болгарська чорна комедія про білі ночі та війну проти України, сюрреалістичне польське «Весілля» 1972 року, документальний фільм про першу жінку-режисерку Грузії та інші.
Квитки та розклад показів можна знайти за посиланням.
«За Перемогу!»
Валентин Васянович
Україна, 2026
Антиутопічна стрічка «За Перемогу!» зображує повоєнну Україну, де війну виграли, але «програли суспільство». Дружина та донька головного героя-режисера евакуювалися до Відня на три роки і не бажають повертатися додому; родина його друга також перебуває в еміграції. Єдина втіха в житті — знімання кіно, чим він займається останні 20 років. «Це комедія. Буде сумно, але кіно виходить наче веселе», — говорив про свій новий фільм режисер «Атлантиди» та «Відблиску». Семеро з восьми членів знімальної команди «За Перемогу!» грають самих себе.
«Мрія Кіри»
Денис Колесніков
Україна, 2026
Кіра готується емігрувати з України, але починається повномасштабна війна. Її новий маршрут: Луганськ – Біла Церква – Київ – Ірпінь – Канберра (Австралія). У своєму дебютному повнометражному фільмі режисер Денис Колесніков поєднує підліткову драму з мюзиклом, розкриваючи персонажку через розмови головної героїні з молодшою сестрою та довгі плани Кіри в навушниках.
«Ейзель 85»
Теодора Ана Міхай
Бельгія, Нідерланди, Німеччина, 2026
Перед фіналом Кубка європейських чемпіонів 1985 року футбольні хулігани-фанати «Ліверпуля» перелізли через огорожу на брюссельському стадіоні «Ейзель» та атакували вболівальників суперника — «Ювентуса». Під тиском людей одна зі стін не витримала та впала, загинуло 39 осіб. Попри трагедію, матч провели — «Ювентус» переміг із рахунком 1:0, а Мішель Платіні забив з пенальті.
У художньому фільмі режисерка Теодора Ана Міхай використовує реальні кадри, щоб висвітлити недбалість посадовців. Variety пише, що стрічка про футбольні заворушення «стає напруженою політичною драмою». Середня оцінка на Letterboxd становить 3,5 бала з п’яти.
«Брудні гроші – білі ночі»
Крістіна Ґрозева та Петар Валчанов
Болгарія, Греція, 2025
Акушерка Марина та залізничний диспетчер Ґоша роками збирали в Болгарії невеликі хабарі, щоб здійснити мрію — поїхати на білі ночі до російського Санкт-Петербурга. Однак після повномасштабного вторгнення РФ в Україну турагенція зникає разом із їхніми заощадженнями, що призводить до кризи у стосунках пари, яка раніше захоплювалася Росією.
Цей фільм — для тих, хто розмірковує над тим, як Україну сприймають за кордоном. Його створила пара сценаристів-режисерів Крістіна Ґрозева та Петар Валчанов, які співпрацюють ще з часів кіношколи. На Rotten Tomatoes стрічка має 100% «свіжості» від кінокритиків на основі 11 рецензій.
«To Die to Live»
Юлія Гонтарук
Україна, 2026
Документальний фільм співзасновниці об’єднання «Вавилон’13» отримав майже 8-хвилинні овації під час прем’єри в Карлових Варах, а тепер дебютує в Україні на ОМКФ. Це історія про трьох добровольців – «Шахту», «Танцора» та «Поттера», які долучилися до війська у 2014 році. Повернувшись додому, вони намагаються адаптуватися до цивільного життя, аж поки Росія не розпочинає повномасштабне вторгнення.
«Мати і донька, або ніч ніколи не закінчується»
Лана Гогоберідзе
Грузія, Франція, 2023
Це документальний фільм 97-річної Лани Гогоберідзе, яка згадує свою матір Нуцу – першу жінку-режисерку Грузії, репресовану радянською владою. Нуцу Гогоберідзе започаткувала династію режисерок у родині: крім доньки Лани, фільми також знімає її онука Саломе Алексі. Стрічка «Мати і донька» дебютувала на Берлінале у 2024 році. Оцінка на IMDB — 7,7 з 10.
«Весілля»
Анджей Вайда
Польща, 1972
Це сюрреалістична драма-комедія про весілля нареченого з краківської інтелігенції та нареченої з села. Під час святкування в заміському котеджі з’являються привиди. Режисер Анджей Вайда розмірковує про соціальні класи та панування над Польщею в різні історичні періоди: прусський, російський, австро-угорський. Класичну стрічку польського кінематографа зняли за однойменною п’єсою Станіслава Виспянського 1901 року. На Rotten Tomatoes фільм має 87% «свіжості» від глядачів.
Джерело новини: www.the-village.com.ua