Тема сімейного насильства, здавалося б, детально розглянута під громадським мікроскопом, але навіть тут є білі плями. Йдеться про випадки, коли від насильства страждають представники “сильної статі”.
Суспільство звикло бачити в ролі жертви лише жінку, і цей погляд, хоч і поширений, не завжди відображає реальність. Адже переважна більшість скарг на подібні кричущі проблеми у родині надходить саме від представниць “слабкої” статі.
Однак, навіть у часи патріархального світу та панування “традиційних” цінностей, прояви побутового насильства щодо чоловіків були не менш жорстокими. Від них страждали навіть всесвітньо відомі постаті. Ми зібрали для вас кілька цікавих фактів.
Сократ та Ксантиппа
Відомо, що молода дружина відомого філософа Сократа відрізнялася крутим характером. Подружжя побралося, коли Сократу вже виповнилося 50 років. У родині народилося троє дітей. Здавалося б, живи, вивчай науки, залишай слід в історії, насолоджуйся теплом сімейного вогнища. Але, нічого подібного.
Біографи Сократа зображують Ксантиппу як людину з надзвичайно нестерпним норовом. Вона буквально “пиляла” чоловіка, і дуже скоро її крута вдача стала темою жартів та пліток для всіх афінських громадян.
Одного разу Алківіад побачив, як дружина принижує Сократа, і запитав у нього, чому той не вижене з дому таку злу жінку.
Сократ відповів так: “Тому, що, коли я терплю її у своєму домі, то звикаю зносити нестриманість та несправедливість інших за межами оселі”.
Прадавні грецькі класики пригадують ще один кричущий випадок: не задовольняючись усіма образами, в яких вона виливала гнів на Сократа, Ксантиппа в люті вилила йому на голову відро води.
“Після такої бурі, – тільки й сказав на це мудрець, – можна було очікувати, що гроза не пройде без дощу!”
Фредегонда: від побутових інтриг до масових убивств
Психологи стверджують: у близьких стосунках обидві сторони можуть одночасно і по черзі виступати в ролі домашніх тиранів. Щось подібне сталося в житті королеви франків Фредегонди, яка юною дівчиною з незнатної родини потрапила до оселі короля Хільперика І та його дружини Аудовери.
Гарна та розумна служниця дуже скоро зблизилася з королем і за допомогою інтриг “звільнила” монарха династії Меровінгів від королеви, відправивши її до монастиря.
Другий шлюб Хільперика, також із принцесою знатного походження, не приніс щастя та сімейного спокою. Після бурхливих сварок молода дружина раптово померла за підозрілих обставин. І вже тоді король одружився з Фредегондою.
Фредегонда плела інтриги, таємно знищувала одного за одним нащадків чоловіка від інших жінок – ніхто не мав заважати їй та її власним дітям на шляху до багатства та величі.
Однак, її владі загрожували неприємні обставини: троє малолітніх дітей Хільперика та Фредегонди померли в юному віці. Знадобився новий спадкоємець. Королева не розраховувала на законного чоловіка, тому наблизила до себе кількох гарних придворних.
Спільними зусиллями на світ з’явився принц Хлотар, батьком якого сучасники вважали одного з друзів монарха. Разом із коханцем підступна правителька підіслала до короля найманих убивць. Ставши вдовою, правила замість малолітнього сина.
Фредегонда померла у своєму ліжку у 597 році. Поховали її поруч із чоловіком у паризькій церкві Сен-Жермен-де-Пре.
Оскар Вайлд та Альфред Дуглас
Всесвітньовідомий письменник Оскар Вайлд в середньому віці особливо не приховував своєї нетрадиційної орієнтації. Його знайомство з молодим аристократом Альфредом Дугласом зіграло фатальну роль у подальшому житті класика.
Автор роману “Портрет Доріана Грея” безповоротно закохався в Бозі (так називали Альфреда, третього сина маркіза Квінсберрі, рідні та друзі). Їх єднала любов до мистецтв, філософії, літератури, однак спільне життя не склалося.
Бозі, за спогадами сучасників, був егоїстичною людиною, волів маніпулювати, підпорядковувати, впливати на інших. Дуже скоро Вайлд підпав під вплив коханця, терпів від нього навіть публічні приниження, але поспішав виконати будь-які забаганки. Він боготворив коханого, в листах порівнював його з героєм давньогрецьких міфів Гіацинтом, клявся у вічному коханні.
Ця палка любов коштувала Оскару Вайлду свободи. Після гучного та скандального судового процесу, Вайлд був визнаний винним і засуджений до двох років тюремного ув’язнення та виправних робіт. Дугласа відправили на заслання в Європу.
Перебуваючи у в’язниці, Вайлд написав і послав Дугласу критичного листа, відомого під назвою “De Profundis”, докладно описуючи в ньому свої переживання, думки та почуття щодо себе самого та до Альфреда.
Вайльд прожив решту свого життя в Парижі, помер у Франції 30 листопада 1900 року, в повній убогості, а Дуглас був головним розпорядником на його похороні, сперечаючись на краю могили з Робертом Россом, одним із найкращих друзів Вайл��а.
Франц Кафка і його батьки
У майбутнього видатного письменника Франца Кафки з раннього віку склалися напружені стосунки з батьками. Єдиний син у заможній буржуазній родині, він мав можливість отримати гідну освіту та не турбуватися про хліб насущний.
Але все його дитинство та молоді роки пройшли під знаком деспотичного контролю та необґрунтованої критики з боку батька й матері. Вони вважали за потрібне постійно нагадувати спадкоємцю, що йому “занадто добре живеться”, таким чином сформувавши у Франца відчуття провини, від якого він страждав усе своє недовге життя.
“Через роки я все ще страждав від болісного уявлення, як величезний чоловік, мій батько, вища інстанція, майже без будь-якої причини – вночі може підійти до мене, витягнути з ліжка і винести на балкон, – ось, значить, яким нікчемою я був для нього”, – ділився гіркими спогадами Кафка.
Таке покарання хлопчик отримав за те, що попросив пити вночі – батьки просто виставили дитину на темний холодний балкон та зачинили двері.
Дивно, але Франц Кафка, схоже, навіть не намагався послабити травматичні сімейні пута – відомо, що до 31 року письменник мешкав в одній оселі з суворими батьками.
Письменник мав успіх у дівчат, але жодні стосунки не закінчилися весіллям. Можливо, дитяча травма виявилася надто болючою.
Вільям Лем та леді Кароліна
Прем’єр-міністр Англії, лорд Мельбурн Вільям Лем увійшов в історію завдяки дружині, леді Кароліні. Яка, своєю чергою, прославилася завдяки бурхливому роману з лордом Байроном, що драматично розгортався майже на очах законного чоловіка, родини та всього аристократичного суспільства Лондона.
Вільям познайомився з майбутньою нареченою у 20-річному віці, дівчині щойно виповнилося 13. Вона мала приголомшливий успіх у вищому світі. Невисока, струнка, жвава, вона відмінно танцювала, вільно розмовляла трьома мовами, цікавилася живописом та літературою.
Молодята побралися за взаємною згодою у 1805 році, мешкали переважно в Лондоні. Чоловік робив політичну кар’єру, дружина жила на власний розсуд, доки через сім років шлюбу не познайомилася зі всесвітньо відомим поетом.
Ця зустріч стала фатальною для родини Лем.
Кароліна шалено закохалася в Байрона, палких почуттів не приховувала, без сорому з’являлася з коханцем у вищому світі, принижуючи й ображаючи законного чоловіка. Дуже скоро “рогоносець” Вільям Лем став темою пересудів та насмішок оточення. Але що він міг зробити?
Тільки мовчки страждати й чекати, сподіваючись, що вітряна дружина “перебіситься” та повернеться в родину. У подружжя підростав єдиний син, хворий на епілепсію, він потребував любові та уваги обох батьків. Усі спроби Вільяма врятувати сім’ю не увінчалися успіхом.
Кароліна померла у віці 42 років, історики стверджують, що ранню смерть жінки наблизили алкоголь та захоплення опіумом.
Вільям пережив егоїстичну невірну дружину майже на 20 років. Він здобув титул лорда Мельбурна, зробив гарну політичну кар’єру і навіть став другом та наставником королеви Вікторії. Сучасники вважали його “чарівним”, але особистого щастя Лем так і не пізнав.
Джерело: mykharkov.info