Сім років. Саме стільки часу минуло з моменту виходу на великі екрани стрічки “Зоряні війни: Епізод IX – Скайвокер. Сходження” / Star Wars: Episode IX – The Rise of Skywalker – фільму, який залишив по собі гіркий післясмак і розділив фанатську спільноту настільки глибоко, що студія Lucasfilm, а разом із нею і Disney, вирішила взяти паузу в кінотеатральних релізах. Увесь цей час фокус був зміщений на телевізійний формат, де саме серіал “Мандалорець” / The Mandalorian колись став рятівним колом для всієї франшизи, повернувши віру у далеку-далеку галактику.
Здавалося б, перший повнометражний фільм за сім років мав би стати справжньою подією. Тріумфальним поверненням, яке задасть новий напрямок, виправить помилки минулого і покаже, що “Зоряні війни” досі здатні дивувати. Але натомість ми отримали стрічку “Мандалорець і Ґроґу” / The Mandalorian and Grogu. І, на жаль, це не подія. Це абсолютно прохідний, ідейно порожній блокбастер, який є прямим доказом того, що перехід телевізійного шоу на великий екран був продиктований виключно бажанням маркетологів швидко нажитися на найпопулярніших маскотах сучасної попкультури.
| Назва | “Мандалорець і Ґроґу” / The Mandalorian & Grogu |
| Жанр | пригоди, фантастика |
| Режисер | Джон Фавро |
| В ролях | Педро Паскаль, Сіґурні Вівер, Джеремі Аллен Вайт, Кумейл Нанджіані, Мартін Скорсезе та інші |
| Студії | Lucasfilm Ltd., Walt Disney Studios Motion Pictures |
| Хронометраж | 2 години 12 хвилини |
| Рік | 2026 |
| Посилання | IMDb |
Перш ніж розбирати сам фільм, варто поставити собі одне болюче питання: а коли ми взагалі востаннє бачили по-справжньому великий, новаторський або хоча б беззаперечно гарний фільм у всесвіті “Зоряних війн”? Такий, що не викликав би нескінченних суперечок і не супроводжувався б купою “але”? Оригінальна трилогія Джорджа Лукаса була проривом, приквели, попри всі їхні недоліки, розширювали міфологію та дивували масштабом, а от епоха Disney перетворила магію кіно на конвеєр. Ми отримали безпечне копіювання (“Пробудження Сили” / The Force Awakens), спірну деконструкцію (“Останні джедаї” / The Last Jedi) та хаотичне латання дірок (“Скайвокер. Сходження” / The Rise of Skywalker). Так, є ще однозначно гарний, а можливо взагалі найкращий у франшизі “Бунтар Один. Зоряні війни. Історія” / Rogue One: A Star Wars Story, але це окрема історія, на що вказує навіть назва.
Коли у 2019 році Джон Фавро випустив серіал “Мандалорець” / The Mandalorian, він спрацював саме тому, що це була камерна, зрозуміла історія в стилі космічного вестерну. Вона не претендувала на порятунок галактики, а розповідала про найманця та його маленького зеленого підопічного. Але те, що ідеально працює в епізодичному телевізійному форматі, розвалюється під вагою повнометражного кінотеатрального релізу. Для повернення в кінотеатри після семирічної перерви випуск двогодинного розтягнутого епізоду серіалу – це катастрофа й розписування у власній творчій стагнації.
Сценарій, написаний Джоном Фавро та Дейвом Філоні, навіть не намагається приховати власне телевізійне коріння. Фільм не відчувається як єдина, цілісна кінокартина зі зростаючою напругою та емоційними ставками. Він нагадує два стандартні епізоди четвертого сезону, які просто зшили разом.
Події розгортаються у період після падіння Галактичної Імперії. Дін Джарін, він же Мандо (Педро Паскаль, який більшу частину часу знову лише дає голос своєму шолому, поки в кадрі працюють дублери), та його малий зелений супутник Ґроґу тепер працюють на Нову Республіку. Їхня кураторка, полковник Ворд (у виконанні незрівнянної Сіґурні Вівер, якій тут критично не вистачає матеріалу для акторської гри), доручає їм нове завдання. Щоб знайти високопоставленого імперського втікача, їм потрібна інформація від родичів покійного Джабби Гатта. Але ті погоджуються допомогти лише за умови, що Мандо врятує їхнього племінника – Ротту Гатта (Джеремі Аллен Вайт).
Ротту викрали та змушують битися на гладіаторській арені, якою керує місцевий мафіозі – лорд Яну. І тут фільм починає тонути у кліше. Гладіаторські бої ми вже бачили, ще в “Атаці клонів” / Attack of the Clones. Спроби втечі з небезпечними тваринами – теж. Сюжет йде максимально безпечними рейками з точки А в точку Б, не пропонуючи жодних інтриг. Мандо прилітає, стріляє, Ґроґу робить щось миле, вони летять далі. Розвитку персонажів немає в цих сегментах взагалі. Вони статичні, наче фігурки з магазину іграшок, які Disney так активно намагається нам продати.
Якщо за щось і варто хвалити “Мандалорця і Ґроґу” / The Mandalorian & Grogu, то це за відданість практичним ефектам, принаймні в тому, що стосується головного улюбленця публіки. Ґроґу – це все ще приголомшливе поєднання лялькарства та аніматроніки. Він відчувається живим, матеріальним об’єктом у кадрі, і саме тому до нього виникає емпатія.
Безумовним світлим плямою стрічки є майже 30-хвилинний сегмент на болотистій планеті, де Ґроґу залишається сам-на-сам із непритомним Мандо. Це практично позбавлена діалогів частина фільму, де малюк змушений самостійно будувати хатину з багнюки, шукати ресурси та дбати про свого названого батька. Локація відверто відсилає до Дагоби з “Імперія завдає удару у відповідь” / The Empire Strikes Back, і це єдиний момент, де гра на ностальгії виправдана історією. Ґроґу нарешті отримує власну агентність і перестає бути просто милим додатком, який натискає кнопки на панелі корабля заради комічного ефекту.
Але щойно фільм відходить від практичних ефектів, починаються проблеми. Стрічка переповнена посередньою комп’ютерною графікою, яка виглядає чужою і дешевою порівняно з лялькою Ґроґу. Наприклад, новий персонаж Ротта Гатт – це м’язистий, накачаний Гатт, що вже саме по собі звучить і виглядає безглуздо. Його цифрова модель вибивається з оточення, а фінальні масштабні битви за участю CGI-монстрів перетворюються на візуальну кашу, де важко розібрати, хто кого б’є. Режисура екшену Джоном Фавро в цій стрічці нагадує не кінематографічний епік, а скоріше катсцени з середньої якості відеогри.
Оригінальні фільми Джорджа Лукаса базувалися на класичних міфах, “Подорожі героя” Джозефа Кемпбелла, самурайському кіно Акіри Куросави та вестернах. Вони були казками, але з глибоким корінням, що захоплювало і дітей, і дорослих.
“Мандалорець і Ґроґу” / The Mandalorian & Grogu надихається виключно самими “Зоряними війнами”. Це нескінченний цикл самоцитування. Фільм пропонує нам чергову сцену, схожу на сміттєвий прес із четвертого епізоду, черговий бій у стилі гладіаторів, чергові знайомі моделі кораблів і десятки інших фансервісних моментів суто заради того, щоб фанати могли показати на екран пальцем. Але за цими візуальними відсилками немає душі. Діалоги звучать жахливо штучно. Коли м’язистий Гатт з повною серйозністю видає фразу: “Ти знаєш, як важко бути самостійним чоловіком, коли твій батько – Джабба Гатт?” – стає незручно навіть глядачам у залі.
Фільм агресивно орієнтований на найменшу аудиторію. У ньому немає ризику, немає неоднозначності, немає справжньої драми. Це дуже безпечний продукт, створений за чек-листом маркетологів. Кумейл Нанджіані та Мартін Скорсезе (так, він тут озвучує кухаря-прибульця з чотирма руками) намагаються розбавити атмосферу епізодичним гумором, але це не рятує загальної картини.
“Мандалорець і Ґроґу” – це не кіно у сенсі витвору мистецтва або хоча б просто розважального продукту. Це двогодинний проморолик іграшок, який маскується під повнометражний фільм. Цій історії було б набагато краще залишатися на стрімінгу у форматі серіалу. Тож новий шлях виявився хибним.
Вердикт Фільми онлайн:
Пропустити. Краще перегляньте улюблені сезони серіалу “Мандалорець” на Disney+ (якщо буде доступний в Україні) або пошукайте інші цікаві новинки на Netflix чи HBO Max.
LSI-хвіст: Зоряні війни, Мандалорець і Ґроґу, Джон Фавро, Дейв Філоні, Педро Паскаль, Сіґурні Вівер, дата виходу сезону, дивитися онлайн, новинки кіно, фентезі фільми.
Оригінал статті: mezha.ua