Микита Казимиров
Журналіст, автор, біомедичний інженер. Вже 8 років спеціалізується на поп-культурі з невеликим елементами дуростей.
11 липня, 09:30
Попри щиру любов до анімації як унікального медіума, я довгий час намагався знайти раціональне зерно в live-action рімейках класики Disney та ставитися до них неупереджено. “Ліло і Стіч” / Lilo & Stitch мені навіть сподобався, але я й великий фанат першоджерел. Але частіше виходить щось рівня “Білосніжки” / Snow White, де здається немає геть нічого від власне творчості.
Проте з рімейком “Ваяни” / Moana всередині ніби мене наче щось остаточно надірвалося. Це фільм, в якому майже паранормальним чином зійшлися всі найгірші тренди сучасного кінематографа. Отримати подібне при в цілому доброму мультфільму-першоджерелі – це треба “постаратися”.
| Назва | “Ваяна” / Moana |
| Жанр | пригоди, фентезі, комедія |
| Режисер | Томас Каїл |
| В ролях | Кетрін Лаґая, Двейн Джонсон, Джон Туї, Френкі Адамс, Рена Овен та інші |
| Студії | Walt Disney Pictures |
| Хронометраж | 1 година 55 хвилин |
| Рік | 2026 |
| Посилання | IMDb |
Сюжет, як ви розумієте, анітрохи не змінився. Юна донька вождя Ваяна (Кетрін Лаґая) живе на острові Мотунуї, який гине від екологічного прокляття. Всупереч заборонам батька, вона вирушає за риф, щоб знайти самозакоханого напівбога Мауї (Двейн Джонсон), змусити його повернути серце богині Те Фіті та врятувати свій народ.
Сценарій Джареда Буша фактично скопійовано з його ж роботи десятирічної давнини. Здавалося б, безпрограшна формула, але саме тут починається найцікавіше: як саме ця формула розсипається на атоми під час переходу з магії малюнка в площину “живого” кіно.
Величезний парадокс нової “Ваяни” / Moana полягає в самому терміні live-action. Що тут, власне, живого? Анімаційний оригінал був святом кольору: океан дихав, небо вибухало барвами, а фізика світу підкорялася емоціям персонажів. Натомість режисер Томас Кайл чомусь вирішив, що “реалізм” – це коли все виглядає приглушеним, тьмяним і сірим, особливо в нічних сценах.
80% фільму – це актори, які обережно тупцюють на тлі посереднього хромакею, боячись зробити зайвий крок, щоб не вийти за межі комп’ютерних декорацій. Тварини та монстри згенеровані настільки стерильно, що нагадують результати запиту у нейромережи. Коли оригінал дарував візуальну свободу, рімейк пропонує клаустрофобію CGI, де розпізнати справжню воду чи пісок майже неможливо.
Окрема і, мабуть, найболючіша трагедія фільму – це Двейн Джонсон у ролі Мауї. У мультиплікації Мауї працював бездоганно, бо його гротескне, неможливе тіло було візуальним жартом над його роздутим его, а татуювання слугували окремим комедійним елементом. Коли ж ви ставите в кадр реального 50-річного Джонсона, позбавленого анімаційної гіперболізації, уся магія зникає. Він виглядає не як могутній напівбог, а як втомлений аніматор на дитячому святі, якого змусили відпрацьовувати завчений номер. Його акторська гра зводиться до чергового підняття брови та гри м’язами на автопілоті. А ще його персонажу видалили соски, і коли ви це помітите, то не зможете забути.
Цей візуальний дисонанс доповнюється катастрофічним гримом: відверто дешева кучерява перука Джонсона виглядає настільки штучно, що руйнує навіть ті крихти занурення, які залишалися в глядача. До того ж змінюється сама психологічна динаміка: якщо в мультфільмі сварки між Ваяною та Мауї нагадували перепалку брата й сестри поза часом, то тут ми бачимо здоровезного дорослого дядьку, який поводиться як інфантильний підліток і відверто знущається з юної дівчини. Це викликає швидше незручність, ніж сміх.
Режисура Томаса Кайла (постановника бродвейського “Гамільтона”) лише підкреслює цю незручність. Він театральний режисер, і це відчувається у найгіршому сенсі. Замість кінематографічного розмаху, епічних прольотів камери та динаміки, ми отримуємо статичні мізансцени. Музичні номери, які в анімації змушували серце битися частіше завдяки неможливим ракурсам та грі кольору, у фільмі виглядають як блякла репетиція шкільного мюзиклу. Навіть славетна пісня You’re Welcome у виконанні Джонсона звучить тьмяно, а візуальний суп із CGI на екрані нагадує телевізійні проєкти кінця 1990-х.
Єдиним світлим променем у цьому царстві корпоративного мороку є Кетрін Лаґая. Дівчина дійсно намагається наповнити свою Ваяну щирістю, енергією та юнацьким запалом. Її вокальні дані та природна харизма – це єдине, що хоч якось пульсує життям на екрані. Але прикро усвідомлювати, що її талант витрачається на фільм, який існує виключно як графа у фінансовому звіті.
“Ваяна” / Moana 2026 року остаточно підтверджує: Disney перебуває в глибокій концептуальній кризі. Історія про дівчину, яка шукає власний шлях та кидає виклик традиціям, розказана студією, що панічно боїться зробити крок убік від перевіреної таблиці доходів – це гірка іронія. Вони екранізують ностальгію за мультфільмом, який вийшов усього десять років тому (і який вже має сиквел 2024 року!).
Цей фільм не доповнює, не переосмислює і не покращує оригінал. Він висмоктує з нього душу, залишаючи по собі лише бліду, комп’ютерну оболонку, яка змушує поставити лише одне питання: навіщо?
Вердикт Фільми онлайн:
Пропускати. Цей рімейк “Ваяни” – це приклад того, як не треба робити live-action адаптації. Краще переглянути оригінальний мультфільм 2016 року на Netflix, який досі доступний до перегляду.
LSI-хвіст: Ваяна фільм, Moana live-action, Двейн Джонсон Мауї, Disney рімейк, Томас Каїл режисер, Кетрін Лаґая Ваяна, дивитися онлайн Ваяна 2026, дата виходу сезону Ваяна.
Подробиці можна знайти на сайті: mezha.ua