Родина внутрішньо переміщених осіб з Херсонщини, яка втратила власне житло через війну, придбала будинок на півночі Одещини всього за 1700 доларів (приблизно 70 тисяч гривень).
Перед тим, як оселитися на Одещині, родина майже рік провела у Львові. Там чоловік проходив реабілітацію після поранення, отриманого на фронті. Весь цей час переселенці шукали нове місце для життя і об’їздили майже всю країну. Зрештою вибір пав на село Пасад, що за 20 кілометрів від Балти.
Переселенка не приховує: рік без власного даху над головою був важким випробуванням не лише фізично, але й психологічно. “Коли у тебе немає свого будинку, то ти безхатченко, я так вважаю”, – зізнається жінка.
Будинок потребує ремонту. Приїхавши вперше подивитися на нову оселю, жінка просто сіла на старий диван і заплакала: “Піде, згодиться, бо вже дуже важко було бомжувати цілий рік”.
Будинок зведений за традиційною технологією – з гілок і глини, зовні вкритий цементною “шубою”. Всередині – дерев’яна дубова підлога, а шиферний дах залишається цілим.
Двері в будинку подвійні, але в частині вікон бракує другого скла. Також доведеться повністю перекласти грубку, бо стара забирає надто багато дров.
Разом із будинком новим господарям дісталося чимале господарство: 35 соток городу, погріб, сараї, гараж та ділянка з акаціями, яку родина вже приглядає під дрова на зиму. На городі вже встигли посадити кавуни.
Кухня дуже скромна. Із зручностей у селі – місцевий магазин, агрофірма, відділення “Нової пошти” та “Укрпошта”, яка навідується двічі на тиждень. Школи й садочка немає, тому дітей возять спеціальним автобусом до сусіднього села.
“Це небо і земля”
Порівнюючи нову хату з будинком, який родина залишила на Херсонщині (з євровікнами, ремонтом і повною обстановкою), жінка не применшує різниці. “Хтось може сказати, що це сарай. Але те, що ми покинули там, і те, що зараз тут – це небо і земля”, – каже вона.
За словами переселенки, найважче – змиритися з думкою, що комфортне життя залишилося позаду. Але на першому місці для родини – те, що всі залишилися живими.
“У нас на Херсонщині були гарні будинки… Але аби тільки війна закінчилась, все посадимо і все виростимо. Головне, щоб люди перестали гинути і був мир”, – підсумовує господиня.
У дворі чимало господарських приміщень. Жінка розповідає про своє життя на YouTube-каналі “Нове життя біженців з Херсонщини”, показуючи глядачам нову оселю та ділячись пережитим за останній рік.
Подробиці можна знайти на сайті: focus.ua