Японський художник Кацушіка Хокусай, автор робіт у стилі укійо-е, вперше використав термін «манга» ще у 1814 році для серії своїх творів. Його унікальний стиль справив значний вплив на видатних європейських митців XIX-XX століть.
Як зазначає мистецтвознавець Джонатан Джонс у колонці для The Guardian, творчість Хокусая прямо чи опосередковано вплинула на таких майстрів, як Вінсент ван Гог, Клод Моне, Поль Сезанн і Джеймс Вістлер.
Автор статті акцентує увагу на незвичайному балансі кольорів та цікавому зображенні стихій на тлі гори Фудзі, головної святині японців. У циклі «Тридцять шість видів на Фудзі» Хокусай демонструє різноманітну красу Японії: від сіл і віддалених станцій до гір і бурхливих морських берегів.
«Хокусай насолоджується епічними змінами перспективи, зображуючи Фудзі як нібито незначний об’єкт, а передній план заповнюючи діями, що відволікають увагу», — пише Джонс.
Мистецтвознавець підкреслює, що гра кольорів митця — берлінська лазур, кіновар, охра та кремово-білий — стала потужним джерелом натхнення для подальших робіт європейських художників. На думку британського критика, саме Хокусай здійснив величезний вплив на європейське та світове мистецтво.
«Дивовижний колір Хокусая, берлінська лазур, походить з Європи, де її вперше використали на початку XVIII століття. Знання художником перспективи також забарвлене європейським мистецтвом. Неможливо переоцінити центральну роль «Тридцяти шести видів на гору Фудзі» для народження модернізму. Коли Хокусай створив цю серію тісно пов’язаних гравюр на початку 1830-х років, він переосмислив пейзажне мистецтво як концептуальну та символічну медитацію, яка захоплювала й надихала художників по всьому світу», — зазначає мистецтвознавець.
На думку Джонса, Ван Гог і Вістлер «збирали та наслідували японські ксилографії», а Поль Сезанн «був у боргу» перед Хокусаєм. Схожа історія сталася з Клодом Моне, адже його «нав’язливі картини» про Руанський собор, копицю сіна та сад з лататтям свідчать про те, як Хокусай навчив «цих французів бачити ландшафт метафізично».
«Який же позачасовий художник Хокусай, що впливає на Моне і Сезанна і досі надихає ремейки. Але це спотворює його значення, якщо ми зосереджуємося на окремих образах, не розглядаючи їх як частину однієї довгої медитації на горі Фудзі. Сам по собі порив вітру Хокусая може здаватися образом кризи та непостійності. Але гора Фудзі на задньому плані — це божественна вершина, яка показує нам спокій за хаосом», — констатує оглядач.
Оригінал статті: focus.ua