Джордж Міллер знімає рідко, але завжди влучно. У перерві між роботою над “Божевільним Максом” та майбутньою “Фуріосою” він створив справжню казку-фантасмагорію, що нагадує “1001 ніч”, з неповторною Тільдою Свінтон та Ідрісом Ельбою у головних ролях. Фільм вийде в українському прокаті з дубляжем уже в жовтні. “Фокус” розповідає, чому варто побачити нову стрічку “Три тисячі років бажань”.
Алітея, британська лінгвістка, прилітає з Лондона до Стамбула. Її професія, нарратолог, нині доволі модна: вона досліджує та порівнює наративи — сюжети, що повторюються та впливають на перебіг подій, а часом і формують їх. Під час лекції в Стамбулі Алітея переживає видіння, ніби до неї проникають персонажі з інших світів. Згодом на одному з місцевих ринків вона купує старовинну посудину незвичного забарвлення, з якої згодом “вилупиться” справжнісінький джин.
Джин надзвичайно прагне виконати три бажання своєї нової господині, аби лише повернутися до своїх богів. Проте Алітея виявляється не такою простою: вона вимагає від джина спершу розповісти свою історію.
Далі на глядача чекає захоплива подорож крізь час, сповнена акторської майстерності та давніх історій. Виявляється, джину не щастило з жінками, його часто ув’язнювали у посудині, і він так і не зміг виконати три бажання. Першим, хто ув’язнив джина, був сам цар Соломон.
Наступна значна частина фільму занурює нас у часи Османської імперії. Джордж Міллер ретельно відтворив історичне тло. Султан Мурад IV та його брат Ібрагім – реальні історичні постаті. Мурад справді був жорстоким тираном, а Ібрагім – дещо ексцентричним, що, як не дивно, врятувало йому життя від рук брата.
На цьому тлі розгортається низка цікавих подій. Наложниця султанового сина звільняє джина і двома бажаннями знаходить омріяне кохання. Однак, зачарована пристрастю, вона геть не враховує жорстокої реальності палацових інтриг і гине. Джин залишається з одним невиконаним бажанням, невидимий для інших людей. Ось тут і криється загадка.
Але ми не будемо розкривати весь сюжет. Зрозуміло одне: джин так і не вирішив своєї проблеми. І навіть коли через 400 років він потрапив до освіченої феміністки XIX століття, проблема залишилася невирішеною.
Кожна історія, яку розповість джин, і зрештою Алітея, — це історія кохання та несподіваних, переважно трагічних, наслідків.
Так джин і прожив три тисячі років – то в ув’язненні, то в спробах виконати бажання. Доки не зустрів рудоволосу героїню Тільди Свінтон. Яка ж це акторка! Навіть заради неї однієї варто подивитися цей фільм.
“Три тисячі років бажань” я б оцінив на міцні 7 із 10. Це кіно незвичайне за жанром, воно розважає, але водночас змушує замислитися. Фільм переносить нас з реальності, але дивним чином розповідає про життя. Це кіно, яке відрізняється від усіх інших.
Загалом, оцінки глядачів у світі збігаються:
- IMDb: 6.80
- Кінопошук: 7.0
- Rotten Tomatoes: критики — 71%, глядачі — 73%
P.S. Невеличкий СПОЙЛЕР. У фільмі “Три тисячі років бажань” використано чудову комп’ютерну графіку. Її небагато, але вона надзвичайно оригінальна та доречна. Наприклад, як з людини випадає павук, або коли три важкі томи книг ховаються… у флакон парфумів. Це свіжо, незвично і однозначно варте перегляду на великому екрані.
Дізнатися більше на: focus.ua