Star Fox: Велика Історія Франшизи

Серія ігор Star Fox – це один із найдивовижніших феноменів в історії відеоігор. Зародившись як сміливий технологічний експеримент, що мав на меті навчити консолі Nintendo працювати з тривимірною графікою, ця франшиза подарувала нам культових персонажів, революційні механіки та незабутні емоції. Але водночас це історія про втрачений потенціал, кризу ідентичності та “синдром Дня бабака”, через який розробники змушували нас знову і знову переживати одну й ту саму історію. Після нищівного провалу останньої частини на консолі Wii U та цілого десятиліття абсолютної тиші, коли здавалося, що антропоморфний лис Фокс МакКлауд назавжди залишиться лише гостем в іграх-файтингах Super Smash Bros., франшиза несподівано відродилася. Спочатку через тріумфальну появу на великих екранах у фільмі “The Super Mario Galaxy Movie”, а тепер у вигляді масштабного римейку для майбутньої консолі Nintendo Switch 2.

У цій статті я пропоную вам зануритися в багату, суперечливу та неймовірно цікаву історію серії Star Fox. Ми пройдемо шлях від перших полігонів на Super Nintendo до гіперреалістичних персонажів на Switch 2, розберемо кожну частину серії та зʼясуємо, чому ця франшиза залишається такою важливою для ігрової індустрії. Приготуйте свої контролери, ми вирушаємо в систему Лайлет!

Star Fox (1993)

Початок девʼяностих років був золотою епохою двовимірних платформерів. Консоль Super Nintendo Entertainment System (SNES) вражала якістю спрайтової графіки, але тривимірні ігри здавалися чимось із розряду фантастики. Історія Star Fox почалася не в стінах кіотської штаб-квартири Nintendo, а у Великій Британії, де молода компанія Argonaut Software під керівництвом візіонера Ділана Катберта експериментувала з 3D-графікою.

Argonaut розробила прототип тривимірної гри та показала його Nintendo. Легендарний дизайнер японської компанії, Шігеру Міямото, був вражений і запропонував британцям співпрацю, результатом якої стало створення унікального мікрочипа Super FX. Цей кастомний RISC-процесор, який спочатку мав символічну кодову назву “MARIO” (Mathematical, Argonaut, Rotation & Input/Output), вбудовувався безпосередньо в ігровий картридж і надавав SNES безпрецедентну можливість рендерити полігональні моделі в реальному часі.

Сюжет гри познайомив нас із системою Лайлет, де мирна планета Корнерія зазнала нападу з боку божевільного вченого Андросса, вигнанця з планети Веном. Регулярна армія не могла впоратися із загрозою, тому генерал Пеппер найняв елітну команду найманців Star Fox: лідера Фокса МакКлауда, зухвалого пілота Фалко Ломбарді, мудрого ветерана Пеппі Хейра та геніального, але незграбного механіка Сліппі Тоуда.

Художник Такая Імамура створив дизайни персонажів, надихаючись японською міфологією та характерами своїх колег-розробників. Для промо-кампанії студія Shirogumi створила реалістичні ляльки персонажів з хутра та пірʼя, які стали культовими (на жаль, з роками каучук зіпсувався, і ляльки були знищені).

Проходячи оригінальний Star Fox сьогодні, важко не дивуватися тому, наскільки гра випередила свій час. Попри низьку частоту кадрів (близько 15 FPS), керування залишається напрочуд чуйним. Гра пропонує три різні маршрути до Венома, які відрізняються рівнем складності. Це не лише косметичні зміни: кожен маршрут має унікальні рівні, босів та музичний супровід від композитора Хаджіме Хірасави. Хоча один забіг займає лише близько години, складність змушує вас починати знову і знову, відточуючи навички ухиляння та використання бомб. Висока реграбельність згодом стала візитною карткою серії, тому перше проходження у випадку Star Fox можна вважати “поверхневим знайомством”. Star Fox 1993 року була блискучою аркадою, яка довела, що 3D на домашніх консолях – це нова реальність. Продажі перевершили 4 мільйони копій і франшиза офіційно народилася.

Star Fox 2

Після колосального успіху оригіналу розробка сиквелу розпочалася негайно. Star Fox 2 мав стати ще більшим технологічним дивом, використовуючи оновлену версію чипа Super FX 2. Гра була повністю завершена у 1995 році, але Nintendo ухвалила болюче рішення скасувати реліз. На ринку вже зʼявилися PlayStation та Sega Saturn з їхніми потужними 3D-можливостями, і Міямото боявся, що полігональна графіка SNES виглядатиме застарілою на їхньому тлі. Лише у 2017 році гра офіційно побачила світ у складі міні-консолі SNES Classic Edition, а згодом і в колекції Nintendo Switch Online.

Граючи в Star Fox 2, я був вражений тим, скільки інновацій розробники намагалися втиснути в 16-бітний картридж. Гра відмовилася від лінійної структури рейкового шутера. Замість цього ви отримуєте тактичну мапу системи Лайлет у реальному часі. Ворожі ракети та ескадрильї Андросса рухаються в бік Корнерії, і ви повинні перехоплювати їх, обираючи двох пілотів із шести доступних (вперше зʼявилися персонажі Мію та Фей).

У бойових секціях гра переходить у режим All-Range Mode (вільний політ на 360 градусів), де ви боретеся з найманцями команди Star Wolf (Вольф, Пігма, Леон, Ендрю), які були представлені саме в цій грі. Крім того, ваш корабель Arwing отримав можливість трансформуватися у крокуючого робота (Walker) для дослідження внутрішніх приміщень ворожих баз. Ця графіка та геймплейні механіки випереджали свій час, але короткий час проходження (менш як годину на одну кампанію) робить її радше цікавим історичним артефактом, ніж повноцінною пригодою.

Star Fox 64

З виходом консолі Nintendo 64 розробники отримали потужне “залізо”, яке дозволяло реалізувати всі амбіції без надбудов у вигляді додаткових чипів. Проте, замість створення повноцінного сюжетного продовження, Nintendo вирішила зробити перезапуск і розповісти історію боротьби з Андроссом заново, але з небаченим досі розмахом. Так народився Star Fox 64 (або Lylat Wars у Європі), випущений у 1997 році. Рішення на той час цілком логічне, бо гравці могли побачити значний стрибок у графіці між двома системами.

Star Fox 64 – це абсолютний шедевр ігрового дизайну, який досі вважається найкращою грою серії. Проходячи її, ви миттєво відчуваєте неймовірну динаміку. Гравець знову бере під контроль Фокса, пробиваючись через систему Лайлет. Головним проривом стала наявність повноцінного англійського озвучення. Постійні переговори між членами команди під час бою створювали ілюзію справжнього військового братерства. Фрази на кшталт “Do a barrel roll!” від Пеппі чи “I canʼt let you do that, Star Fox!” від Вольфа ОʼДоннелла назавжди увійшли в поп-культуру. Крім того, це була перша консольна гра, яка підтримувала Rumble Pak – пристрій для вібрації контролера, що додавало тактильних відчуттів до кожного вибуху.

Нової сили до реграбельності додала геніальна система розгалужених шляхів. Ви починаєте на Корнерії, але те, як саме ви пройдете рівень (чи врятуєте Фалко, чи пролетите під водоспадами), визначає ваш наступний пункт призначення. Якщо ви граєте погано, вас відправлять на легкі планети. Якщо ви демонструєте майстерність, для вас відкриються складні маршрути: Сектор X, Махбет, Зона 6, і врешті-решт зустрічаєте справжню форму Андросса на Веномі, де вам на допомогу приходить привид вашого батька, Джеймса МакКлауда. Гру можна пройти за дві години (чудовий кандидат для добірки ігор за вечір), але щоб побачити всі 15 рівнів, зібрати кожну медаль та розблокувати режим Expert, доведеться витратити понад 10 годин.

У 2011 році гра отримала чудовий римейк для портативної консолі під назвою Star Fox 64 3D. Оновлені текстури, використання 3D-екрана та гіроскопічне керування зробили й без того чудову гру ще приємнішою. Але саме беззаперечний успіх Star Fox 64 згодом стане прокляттям франшизи, адже Nintendo буде боятися відійти від цієї формули, щоразу намагаючись продати гравцям ту саму історію.

Star Fox Adventures

З настанням епохи наступної консолі Nintendo GameCube, серія зробила різкий, і для багатьох болючий, розворот. Розробку нової частини довірили легендарній британській студії Rare (творцям Donkey Kong Country та GoldenEye 007). Проблема полягала в тому, що Rare створювала власну, абсолютно не повʼязану зі Star Fox гру під назвою Dinosaur Planet.

Цей проєкт надихався темними космооперами (“Темний кристал”, “Вавилон 5”) і мав двох протагоністів: шаблезубого тигра Сейбера та лисицю Крістал. Але Шігеру Міямото, побачивши прототип, вирішив, що Сейбер занадто схожий на Фокса МакКлауда, і наказав Rare переробити гру під бренд Star Fox. У 2021 році в інтернет злили ранній білд Dinosaur Planet для N64, що дозволило фанатам побачити початкове бачення авторів, яке було набагато похмурішим і глибшим.

Сюжет розгортається через вісім років після SF64. Фокс прибуває на Планету Динозаврів, яка розколюється на частини через дії генерала Скейлза, тиранічного ватажка племені SharpClaw. Скейлз увʼязнив лисицю Крістал та намагається зібрати Духів Кразоа. Сам Фокс протистоїть йому і має врятувати планету, озброївшись магічним посохом. У цій місії йому складає компанію набридливий, але корисний принц Тріккі з племені EarthWalker.

Досвід гри в Adventures після попередніх частин відчувається змішаним. Це не той Star Fox, до якого всі звикли. Це високобюджетний клон The Legend of Zelda: Ocarina of Time. Ви досліджуєте підземелля, вирішуєте просторові головоломки, бʼєтеся з динозаврами у ближньому бою і дуже багато бігаєте туди-сюди. У цьому немає нічого кримінального, бо тоді дуже багато ігор копіювали формулу Зельди, але на відміну від цих проєктів, Star Fox мав свою індивідуальність. Ситуацію погіршує те, що студія Rare – одні з найбільш культових розробників 1990-х, їхні ігри були найкращими на Nintendo 64, але в Star Fox Adventures вони наче вирішили відпочити від створення революційних ідей. Це було зумовлено поспіхом під час розробки (це була остання гра Rare для Nintendo перед їхнім продажем Microsoft у 2002 році). Через цю причину навіть оригінальних анімацій розробники не придумали. Чесне слово, коли Фокс отримує новий предмет, анімація персонажа та сцени виглядає так, наче ви граєте в The Legend of Zelda, просто моддери вирішили посміятися й одягнути Лінка в костюм лисиці. Польоти на Arwing взагалі зведені до коротких міні-ігор при переміщенні між шматками планети. Проте, графіка на той час була дійсно революційною: рендеринг хутра Фокса вражав уяву і гра навіть зараз виглядає класно.

На жаль, найгіршим аспектом гри став фінал. Протягом всієї гри ви готуєтеся до епічної битви з генералом Скейлзом. Але коли ви нарешті стикаєтеся з ним, персонажа настільки ганебно зливають, наскільки це тільки можливо. Це було відверте знущання з сюжету, але попри всі свої мінуси, гра знайшла прихильників, розділивши фан-базу навпіл.

Star Fox: Assault

Розуміючи, що фанати хочуть справжнього космічного шутера, Nintendo передала розробку наступної частини компанії Namco. Star Fox: Assault, що вийшла у 2005 році на GameCube, стала спробою обʼєднати класичні польоти з наземними місіями.

Сюжет гри є прямим продовженням Adventures. Крістал стала повноцінним пілотом команди, Пеппі Хейр вийшов на пенсію і координує дії з флагмана Great Fox, а Фокс веде команду в бій проти Ендрю Ойконні – племінника Андросса, який зібрав залишки армії дядька на планеті Фортуна. Під час першої ж місії відбувається шокуючий поворот: корабель Ойконні, який той перетворив на гігантську копію самого себе, раптово знищується моторошною комахоподібною істотою. Це апароїди – кібернетична раса, здатна асимілювати як машини, так і живі організми. Гра перетворюється на масштабну війну за виживання всієї системи Лайлет.

Мої враження від Assault були дуже позитивними в плані атмосфери. Оркестровий саундтрек гри – це просто шедевр, що додає подіям неймовірного пафосу та драматизму. Космічні етапи (наприклад, політ крізь армаду кораблів або фінальна битва з Королевою апароїдів) зроблені бездоганно. На жаль, головна проблема гри криється в наземних місіях. Розробники вирішили, що Фокс має бігати по базах із плазмовою гвинтівкою чи снайперкою, періодично сідаючи в танк Landmaster або Arwing. При цьому керування “на своїх двох” було відверто “дерев’яним” і незграбним, а місії часто зводилися до нудного знищення “вуликів” апароїдів на великих аренах.

Тривалість гри розчарувала багатьох: кампанію можна пробігти всього за 5 годин. І на відміну від Star Fox 64, з удвічі коротшою компанією, в Assault повністю відсутня реграбельність. Пройшли гру один раз і досить, нового контенту повторні проходження вам не принесуть. Мультиплеєр був непоганим, але не міг втримати гравців надовго. Попри це, багато фанатів (і я серед них) вважають, що Assault задав правильний напрямок розвитку франшизи, створивши серйозну загрозу та розширивши історію, не вдаючись до перезапусків. На жаль, продажі гри не виправдали очікувань, тому замість високобюджетного проєкту, серію вирішили продовжити в кишеньковому форматі.

Star Fox Command

Після невдалих експериментів на домашніх консолях Nintendo вирішила випустити гру для портативної Nintendo DS. До розробки залучили студію Q-Games, якою керував той самий Ділан Катберт, один із творців оригінальної гри. Star Fox Command (2006) став найбільш суперечливою грою в історії серії, як геймплейно, так і наративно.

Сюжет гри розповідає про загрозу з боку імперії Англар, що виникла з токсичних океанів Венома. Команда Star Fox розпалася: Фокс вигнав Крістал з команди, побоюючись за її життя, через що вона образилася і (залежно від шляху, який обирає гравець) навіть приєдналася до команди найманців Star Wolf, закрутивши роман з Пантером Карузо.

Ігровий процес кардинально змінився. Гра поділена на дві фази. Перша – це тактична мапа. Ви малюєте стилусом траєкторії польоту ваших кораблів, щоб перехоплювати ворожі ракети та бази. Коли ваш корабель стикається з ворогом, починається друга фаза – бойова арена в режимі All-Range Mode. Ви керуєте Arwing виключно за допомогою стилуса на сенсорному екрані (у Nintendo DS було два екрани, нижній – сенсорний і подібний спосіб керування був фішкою консолі). Час на арені обмежений, і вам потрібно знищити ключові цілі.

Я люблю приставку Nintendo DS і є чимало ігор, де стилусом керувати дуже зручно, але Star Fox, на жаль, до них не відноситься. Керування у Command незручне, викликає втому в руці, а відсутність класичних рейкових рівнів робить бої неймовірно одноманітними (особливо постійні розвороти на 180 градусів, щоб наздогнати ворога). Хоча, якби ви просто летіли в одному напрямку, а стилусом потрібно було лише вбивати ворогів, процес був би в мільярд разів веселішим. Але розробники вже зробили як зробили.

Моментом, який сильно розлютив фанатів, став сюжет. Гра вирішила максимально потролити фанбазу і запропонувала 9 різних фіналів, жоден з яких не був визнаний Nintendo канонічним, Карл! Був фінал, в якому Фокс і Крістал одружуються і мають сина Маркуса. Інший демонстрував Фокса депресивним самотнім пілотом. У третьому Фалко покидає команду, щоб створити власну банду. Ця ситуація перетворила весь сюжет Command на цирк, бо він не має взагалі ніякого сенсу, як і всі 9 фіналів. Я ще розумію Зельда чи Маріо щоразу починають історію “з чистого листа”, але Star Fox мав продуманих персонажів, які змінювалися протягом кожної гри. Саме в цей момент стало зрозуміло, що франшиза зайшла в глухий кут.

Star Fox Zero

Після Command серія зникла з радарів. Лише у 2016 році, на заході життя консолі Wii U, Nintendo випустила Star Fox Zero, розроблену спільно з майстрами екшенів – PlatinumGames. Здавалося б, це ідеальний симбіоз, але результат виявився катастрофічним.

Одна з проблем Zero – це “синдром Дня бабака”. Замість того щоб продовжувати історію після Assault чи Command, Nintendo… знову перезапустила серію. Це було вже четверте переосмислення однієї й тієї ж історії (Оригінал, SF64, SF64 3D, і тепер Zero). Знову Корнерія, знову Фокс, знову Андросс, знову команда Star Wolf. Гравці були відверто втомлені від того, що франшиза тупцює на місці.

Але насправді фатальною проблемою гри стало керування, через те, що Міямото наполіг на використанні специфічних можливостей Wii U Gamepad. Гравець мав керувати кораблем, дивлячись на екран телевізора, але для точного прицілювання мусив опускати очі на екран контролера (який нагадує планшет), використовуючи гіроскопи. Ця механіка розривала мозок і викликала фізичний дискомфорт. Замість насолоди від швидкісних польотів, гравець боровся з камерою. Як загалом можна визначити рівень керування в будь-якій грі? Якщо ви забуваєте про нього взагалі та натискаєте кнопки без зайвих думок, значить керування на висоті. Star Fox Zero попри свою невелику тривалість змушує весь час обдумувати кожен свій крок і це дуже бісить. Можна побачити цікаву закономірність, серії Star Fox чомусь дуже не щастить зі специфічними способами керування, варто лише згадати управління стилусом Nintendo DS, а у випадку Zero досвід з Wii U Gamepad ще гірший.

Хоча графіка в грі була приємною, дизайн техніки (наприклад, Arwing, що перетворюється на Walker із Star Fox 2) мав чудовий вигляд, але проєкт відчувався як релікт з минулого, штучно ускладнений непотрібними гімміками (технології для привернення уваги). Продажі в результаті цього були жалюгідними й гра “померла” разом із консоллю Wii U. Її навіть не портували на наступну приставку Nintendo Switch. Це при тому, що там на цей час доступно 90% бібліотеки ігор Wii U.

Після цього настав 10-річний період застою. Причина цієї перерви проста: Nintendo не знала, що робити з франшизою. Серія Star Fox була заручником свого аркадного минулого. У 90-ті роки гра на 2 години з високою реграбельністю вважалася нормою, але в сучасній індустрії гравці не готові платити $60 за 5-годинну кампанію. Спроба зробити з гри клона Zelda (Adventures) провалилася, спроба зробити наземний шутер (Assault) отримала змішані відгуки, спроба залучити засновників серії (Command) вбила історію, а повернення до класики (Zero) зламалося об жахливе керування. Франшизу залишили на полиці до кращих часів.

Підтримка життя: Кросовери та камео

Поки повноцінних ігор не виходило, Фокс та його друзі залишалися на плаву завдяки іншим проєктам. Найбільшу роль у збереженні популярності відіграла серія файтингів Super Smash Bros. Фокс є незмінним учасником ростеру з першої гри 1999 року, а згодом до нього приєдналися Фалко та Вольф. Їхні бойові стилі, неймовірна швидкість та культові фрази не давали новим поколінням геймерів забути про систему Лайлет. В іграх серії Smash можна знайти купу відсилок, альтернативних костюмів і музичних треків.

Але найцікавішим камео стала поява команди у грі Starlink: Battle for Atlas (2018) від Ubisoft. Гравець міг купити фізичну іграшку корабля Arwing і прикріпити її до контролера Switch.

У версії для Nintendo Switch команда Star Fox отримала власну сюжетну кампанію, органічно вплетену у світ гри. Сюжет розгортається навколо полювання Фокса на Вольфа ОʼДоннелла, який втік у систему Атлас. Гравці могли керувати Фоксом, Пеппі, Фалко та Сліппі, використовуючи ексклюзивну здатність “Rock nʼ Roll” для виклику напарників. Парадоксально, але багато фанатів (і я погоджуюся з ними) визнали, що літати на Arwing у відкритому світі Starlink було набагато приємніше і природніше, ніж у Star Fox Zero. Це довело, що формула космічного шутера все ще може працювати, якщо зробити процес веселим і не ускладнювати керування.

The Super Mario Galaxy Movie

Справжній ренесанс франшизи розпочався там, де його ніхто не чекав – у кінотеатрах. Після касового успіху першого фільму про Супер Маріо у 2023 році (де ми бачили Arwing як фігурку на телевізорі Маріо), студія Illumination випустила сиквел – “The Super Mario Galaxy Movie”. Фільм зібрав у прокаті $967 мільйонів і став одним з найуспішніших фільмів цього року.

Маріо, Луїджі, Піч та Тоад вирушили в космос рятувати принцесу Розаліну від Боузера молодшого, але головним сюрпризом стала інтеграція у сюжет Фокса МакКлауда. Фокс, якого блискуче озвучив голлівудський актор Глен Пауелл, став повноцінним членом команди Маріо. Він отримав ледь не стільки ж екранного часу, як і сама Розаліна.

Особливо запамʼяталася сцена, де передісторія Фокса (його робота найманцем у системі Лайлет і втрата батька) була показана у вигляді 2D-аніме вставки. Цей крок Nintendo був геніальним: вони не просто додали камео для фанатів, а використали мега-популярний фільм про Маріо, щоб познайомити мільйони нових, молодих глядачів із всесвітом Star Fox. Сцена після титрів, де Фокс каже “Itʼs Time to Go Home”, схоже стала прямим анонсом повноцінного сольного фільму, який, сподіваюся, ми колись побачимо. Франшиза повернулася з небуття, і тепер Nintendo мала підкріпити цей успіх відеогрою.

Ремейк Star Fox (2026)

Схоже, кращі часи настали! На початку травня 2026 року, неочікувано для всіх, відбувся спеціальний Nintendo Direct, який “підірвав” інтернет: новий Star Fox офіційно виходить 25 червня 2026 року ексклюзивно на новій консолі Nintendo Switch 2.

Що ж ми отримали? Це знову римейк Star Fox 64. Багато хардкорних фанатів спочатку сприйняли цю новину з розчаруванням: “Знову перепроходити ту саму історію впʼяте?!”. Але якщо подивитися на ситуацію обʼєктивно, це абсолютно логічний крок. Серія була “мертва” 10 років, а нова величезна аудиторія, яка побачила Фокса в кіно, ніколи не грала в оригінальну гру 1997 року.

Ситуація виходить прямо протилежна до Star Fox Zero в плані того, що він вийшов через 5 років після ремастеру гри Star Fox 64 на Nintendo 3DS. Звісно, гравцям, які пройшли цей проєкт, було нецікаво грати в переосмислення через такий короткий проміжок. Розробники ще й поганим керуванням гру спаскудили. Натомість римейк на Nintendo Switch 2 виходить майже через 30 років після оригіналу. Навіть гравцям, які проходили ремастер 15 років тому буде цікаво пройти гру з новим контентом та крутою графікою. В Star Fox Zero взагалі майже ніхто не зіграв свого часу, а Nintendo потрібен був безпечний, перевірений часом фундамент, щоб відновити бренд перед виходом сольного фільму.

І цей римейк виглядає просто феноменально. Nintendo називає його “кінематографічним переосмисленням”. Графіка на Switch 2 демонструє неймовірну роботу з освітленням, частками (вибухи мають кращий вигляд, ніж будь-коли) та деталізацією. Гра пропонує повністю оновлені кат-сцени, оркестрову музику (10 треків уже доступні в додатку Nintendo Music) та повноцінне англійське озвучення.

Щоб розв’язати проблему короткої тривалості, розробники додали у гру велику кількість нового контенту:

• Campaign Mode. Оригінальна сюжетна кампанія з класичними розгалуженнями. Тепер із рівнями складності Easy, Normal та Expert.
• Prologue. Це справжня перлина римейку. Абсолютно нова вступна частина, де ми граємо за команду першого покоління: Джеймса МакКлауда (батька Фокса), Пеппі та Пігму. Пролог показує ту саму фатальну битву і зраду Пігми.
• Challenge Mode. Режим, що дозволяє перепроходити окремі місії зі зміненими цілями та ускладненнями, що суттєво підвищує реграбельність.
• Battle Mode. Повноцінний онлайн-мультиплеєр 4 на 4. Команда Star Fox проти Star Wolf. Три мапи з унікальними цілями (контроль зон на Корнерії, збір кристалів на Фічіні, перехоплення вантажу в Секторі Y). Цей режим має потенціал зробити Star Fox новою кіберспортивною грою Nintendo.

Найгарячіші дискусії в інтернеті викликала зміна дизайну персонажів. Останні 20 років ми бачили Фокса та команду в доволі гламурному, “анімешному” стилі. Новий дизайн став гіперреалістичним і… дещо незвичним.

Персонаж Фокса став помітно ширшим у плечах та морді (комʼюніті миттєво прозвало його “Chungus” або “Свол-Фокс”), що робить його більше схожим на справжню дику тварину. Фалко Ломбарді позбувся своїх фірмових металевих черевиків, і тепер ми бачимо його оголені пташині кігті, що багатьох гравців відверто налякало. Найбільше змінилася Кетт Монро. Вона більше не яскраво-рожева кішечка. Її хутро стало природного кольору, а одяг набув темніших, бандитських рис. Це насправді більше відповідає історії персонажа: Кетт і Фалко були членами вуличної банди “Free-As-A-Bird”, і новий дизайн ідеально відображає її кримінальне минуле. На мою думку, вся критика оновлених дизайнів більше нагадує “синдром каченяти”, або більшість хейтерів знають цю серію ігор тільки по Super Smash Bros.

Цікаво, що навіть оригінальний дизайнер персонажів Такая Імамура висловив своє захоплення новими моделями. Він зазначив, що саме так він уявляв персонажів ще в 1997 році. Річ у тім, що оригінальні дизайни SF64 базувалися на тих самих реалістичних ляльках-маріонетках із хутра та гуми. І хоча сам Імамура пожартував, що йому трохи більше подобається дизайн Фокса з фільму Illumination, він благословив новий стиль гри, назвавши його “чітко спрямованим” та “впізнаваним”. Виходить, останні 30 років персонажі мали “обмежений” вигляд з низькою деталізацією, виключно через слабку апаратну частину консолей Nintendo. Але з потужністю Nintendo Switch 2 ми нарешті побачимо оригінальний задум авторів! Чому Star Fox залишається у серцях фанатів?

Озираючись на цю 33-річну історію злетів і падінь, стає зрозуміло, чому франшиза Star Fox продовжує викликати такі сильні емоції. Це серія, яка ніколи не боялася експериментувати: від інтеграції новітніх мікрочипів до створення гібридних жанрів. Так, іноді ці експерименти приводили до криз, а навʼязливе бажання Nintendo включати зайві елементи керування та переказувати одну й ту саму історію боротьби з Андроссом ледь не вбило серію остаточно.

Але під усім цим хаосом ховається ідеальна формула: антропоморфні тварини з яскравими, живими характерами, що пілотують винищувачі під епічну оркестрову музику. Звʼязок між гравцем та його віртуальними напарниками у Star Fox 64 був чимось унікальним для свого часу, і він залишається таким сьогодні.

Римейк на Nintendo Switch 2 – це місток між поколіннями. Він бере бездоганний геймплейний каркас найкращої гри серії та завертає його в сучасну технологічну обгортку, додаючи мультиплеєр та розширюючи історію через Пролог. А в поєднанні з успіхом Фокса в кіно, ми просто зараз стаємо свідками справжнього відродження!

Отже, серія Star Fox нарешті знову актуальна у 2026 році. І якщо продажі римейку виправдають очікування, ми нарешті отримаємо те, на що чекали майже 20 років з моменту виходу Assault – абсолютно нову масштабну пригоду в системі Лайлет!

“Do a barrel roll!” – Фокс МакКлауд повернувся, і, сподіваюся, цього разу він тут надовго!

Системні вимоги / Платформи:

• Nintendo Switch 2

Теги: Star Fox, Nintendo, відеоігри, космічний шутер, ремейк, Star Fox 64, Nintendo Switch 2, огляд гри