Магія залишилася в минулому. Огляд фільму Практична магія 2 / Practical Magic 2
Існує велика категорія фільмів, які ніколи не потребували продовження. Оригінальна “Практична магія” / Practical Magic режисера Гріффіна Данна, що вийшла у 1998 році, була саме таким випадком. Це було дуже дивне, тонально нестабільне кіно, яке стрибало від затишної сімейної комедії до похмурого трилера про домашнє насильство та вбивство. Проте оригінал мав неймовірний шарм, теплу осінню естетику Нової Англії та феноменальну хімію між Сандрою Буллок і Ніколь Кідман. Він став культовим хітом для ночівель із подругами, маніфестом жіночого сестринства та любові. Тому навіть погані відгуки критиків та не надвеликі касові збори не завадили йому зайняти своє місце в історії кінематографа.
І ось, через 28 років після оригіналу, Голлівуд вирішив знову відкрити цю книгу заклинань, щоб виконати квоту на ностальгію. За режисуру “Практична магія 2” / Practical Magic 2 взялася Сюзанна Бір (“Пташиний короб” / Bird Box, “Нічний адміністратор” / The Night Manager), і результат виявився катастрофічним. Фільм не просто страждає від класичних хвороб legacy sequel (нова частина давно забутої кіно- чи телефраншизи, що виходить через багато років або десятиліть – прим. ред.). Здається його автори просто не розуміють, за що глядачі полюбили оригінал, пропонуючи натомість виснажливу, бездушну та відверто халтурну історію.
| Назва | “Практична магія 2” / Practical Magic 2 |
| Жанр | фентезі, комедія, драма |
| Режисерка | Сюзанна Бір |
| В ролях | Сандра Буллок, Ніколь Кідман, Стокард Ченнінґ, Даян Віст, Джої Кінґ, Шоло Марідуенья, Мейсі Вільямс, Лі Пейс та інші |
| Студії | Alcon Entertainment, Warner Bros. Pictures |
| Хронометраж | 2 години 10 хвилин |
| Рік | 2026 |
| Посилання | IMDb |
Найбільший гріх будь-якого сиквелу — це знецінення фіналу попередника. “Практична магія 2” робить це з особливою жорстокістю вже у вступній закадровій розповіді, яка намагається поспіхом зшити два фільми. Пам’ятаєте слідчого Гері, з яким Саллі (Сандра Буллок) мала жити довго і щасливо, адже прокляття родини Овенсів, що вбиває коханих чоловіків, було знято? Забудьте. Виявляється, прокляття нікуди не зникло, а Гері помер, коли доньки Саллі були ще маленькими.
Не витримавши горя, Саллі вирішила стерти своїм дітям пам’ять про магію. Дія переноситься на 25 років уперед. Доньки виросли: Антонія (Мейсі Вільямс) навчається на нейрохірурга, а Кайлі (Джої Кінг) виросла дещо хаотичною, нагадуючи свою тітку. Сюжет стартує, коли хлопця Кайлі, Гідеона (Шоло Марідуенья), збиває машина і він впадає у кому. Усвідомивши, що родове прокляття діє знову, Саллі, її сестра Джилліан (Ніколь Кідман) та Кайлі пакують валізи й летять до Великої Британії, аби раз і назавжди розірвати це магічне коло.
Зав’язка звучить як дешевий фанфік, що використовує сюжетні “милиці”, склеєні скотчем. Сценарій, написаний Аківою Голдсманом, Джорджією Прітчетт та Келлі Марсел на основі роману Еліс Гоффман 2021 року, наповнений незграбною експозицією. Фільм страждає від жахливої проблеми: персонажі постійно проговорюють вголос речі, які мали б показувати візуально. А деякі репліки змушують відверто ніяковіти – коли з екрана звучить фраза “спорідненість молекул”, у залі можна почути лише стогін розчарування.
Якщо оригінал Данна зачаровував фактурними, обжитими декораціями, темними відтінками та містичною атмосферою, то робота Сюзанни Бір виглядає стерильно. “Практична магія 2” / Practical Magic 2 може стати гарним аргументом у суперечках для тих, хто вважає, що раніше все було краще, навіть доволі посередні фільми. Коли оригінал невимушено підкорював естетикою 1990-х, нова режисерка пересвічує сцени, а різка цифрова кінематографія перетворює картинку на щось середнє між нашвидкуруч знятим телефільмом каналу Lifetime та епізодом “Анатомії Грей” / Grey’s Anatomy.
Переїзд дії з атмосферної Нової Англії до холодного, сірого Лондона позбавляє стрічку фірмового затишку. Навіть музичний супровід зазнав деградації: чарівний саундтрек Алана Сільвестрі майже ігнорується, поступившись місцем новим, невиразним оркестровкам Руперта Грегсона-Вільямса. Так, автори накидали в плейлист пісень Стіві Нікс, Олівії Родріго, Лани Дель Рей та Біллі Джоела, але це виглядає як спроба купити прихильність глядача дешевими попкультурними тригерами. На додачу, фільм переповнений нав’язливим продакт-плейсментом – зокрема, співпраця з American Airlines впадає в око надто сильно.
Не менш жахливою є технічна складова. Режисура та монтаж часто руйнують комедійний таймінг, дозволяючи жартам незграбно зависати в повітрі між акторами. Іноді зустрічаються відверті ляпи: в одній сцені Саллі магією розбиває скляні шафи, а в наступному кадрі на підлозі немає жодного уламка скла. І все це розтягнуто на довгі 130 хвилини (на 26 хвилин довше за оригінал), перетворюючи перегляд на справжнє випробування для терпіння.
Найприкріше дивитися на те, як фільм поводиться зі своїм блискучим акторським ансамблем. Сандра Буллок знову грає ту саму холодну, закриту в собі жінку – амплуа умовної “Сандри 2.0”, в якому вона застрягла після своїх хітів кінця 2000-х років. Її перформанс здається відверто вимученим, а фінальний танець виглядає так, ніби акторка танцювала його кілька годин поспіль і просто мріяли швидше поїхати додому.
Єдиним променем світла залишається Ніколь Кідман. Їй якимось дивом вдалося відродити легковажний, кокетливий дух Джилліан. Коли вона в кадрі, фільм хоча б на мить нагадує оригінал. Проте оскільки її героїня не має власної романтичної лінії, сценарій відсуває її на другий план, роблячи лише допоміжним інструментом для сюжету Саллі.
Молоде покоління постраждало ще більше. Якщо Джої Кінг хоча б намагається грати емоційні гойдалки, то Мейсі Вільямс стала головною жертвою сценаристів. Вона буквально змарнована у фільмі: поки всі літають до Великої Британії, вона просто стоїть у дешевих декораціях лікарняної палати біля коматозного бойфренда своєї сестри й не робить абсолютно нічого корисного.
А про головного лиходія взагалі соромно згадувати. Антагоніст з’являється лише через годину після початку фільму, його план не має жодного логічного сенсу. Режисерка настільки не поважає власного злодія, що під час його тріумфального монологу про помсту звук просто затихає, аби головні героїні могли спокійно побазікати між собою.
Проте головний провал “Практичної магії 2” / Practical Magic 2 лежить у концептуальній площині. Оригінал 1998 року був фільмом про сестринство, про те, як жінки об’єднуються, щоб захистити одна одну, і як їхній зв’язок є сильнішим за будь-яку магію.
Сиквел на словах теж кидається гаслами на кшталт “Немає сильнішої магії за сестринство”, але на ділі перетворюється на історію про жінок, які одержимі чоловіками. Кожен сюжетний рух тут мотивований потребою врятувати або знайти партнера. Фільм приділяє непропорційно багато часу абсолютно стерильному і позбавленому хімії роману між Саллі та молодшим на 15 років кавалером, тоді як реальні стосунки між матір’ю та доньками майже не досліджуються. Замість оди розширенню прав і можливостей жінок ми отримали фільм, де єдина мета персонажів — гетеронормативні романтичні стосунки. Це не просто погане кіно, воно ще й несе в собі токсичний підтекст, який прямо суперечить суті франшизи.
Підбиваючи підсумки, можна лише процитувати саму Саллі Овенс: “Магія залишилася в минулому “. Цей фільм створений не заради розповіді історії, а для викачування грошей на фанатській любові та ностальгії. Якщо ви дійсно сумуєте за атмосферою магічної Нової Англії, краще просто передивіться оригінальну стрічку.
Джерело новини: mezha.ua