Франшиза Resident Evil пережила стільки кінематографічних мутацій, що її життєздатності міг би позаздрити сам вигаданий Т-вірус. Після низки провалів студія Sony зробила сміливий хід, довіривши перезапуск Заку Креггеру – автору хіта “Варвар” / Barbarian та оскароносної “Зброї” / Weapons. На відміну від його попереднього горору, нова стрічка принципово не створює ілюзію глибоких сенсів чи складних соціальних висловлювань. Натомість ми отримали міцний, креативний та, в ідеальному значенні цього слова, жахливий атракціон.
| Назва | “Resident Evil: Оселя зла” / Resident Evil |
| Жанр | жахи |
| Режисер | Зак Креггер |
| В ролях | Остін Абрамс, Зак Черрі, Пол Волтер Гаузер, Кейлі Ріс, Джонно Вілсон та інші |
| Студії | Columbia Pictures, Sony Pictures Releasing |
| Хронометраж | 1 година 35 хвилин |
| Рік | 2026 |
| Посилання | IMDb |
Нашим провідником у це снігове пекло стає Браян – недолугий медичний кур’єр у виконанні Остіна Абрамса. Дізнавшись про вагітність своєї дівчини, наляканий хлопець уникає складної розмови та зосереджується на терміновій нічній доставці до Раккун-Сіті. Його шлях крізь люту хуртовину переривається моторошною аварією, коли Браян збиває босу жінку в літній сукні. Проте замість трагічної смерті починається кривава гра на виживання з жахливими мутантами, де хлопцю доведеться захищати загадковий вантаж.
Велика помилка більшості екранізацій відеоігор полягає у нав’язливому бажанні запихати в обмежений хронометраж усю міфологію для хардкорних фанатів. Креггер та співсценарист Шей Гаттен роблять напрочуд сміливий крок, практично повністю відмовляючись від класичного лору франшизи. Ви не почуєте тут гучних імен на кшталт Леона Кеннеді чи Клер Редфілд, а кількість фансервісу зведена до комфортного мінімуму. Завдяки цьому стрічка пропонує ідеально чисту точку входу у цей похмурий всесвіт для будь-якого глядача. Хоча фанати Resident Evil вже встигли настільки набриднути своїм невдоволенням режисеру, що він пообіцяв більше ніколи в життя не братися за адаптації.
Але справа не тільки в ігноруванні канонів класики survival horror. Також помітно, як Креггер відверто насолоджується створенням прямолінійної, стрімкої історії від точки А до точки Б, зосереджуючись на самому досвіді виживання. Браян – це повна протилежність невразливій супержінці Еліс із попередніх фільмів серії, адже він звичайна, розгублена та слабка людина. Він їде на непідготовленій до зими машині та щиро вірить, що везе донорський орган для хворої дитини. Ця побутова безвідповідальність робить його напрочуд живим та емпатичним персонажем, за якого дійсно хочеться вболівати.
Його тривога через майбутнє батьківство дуже тонко, хоч і дещо комічно, переплітається з навколишнім хаосом. Наприклад, Браян знервовано їсть пластівці бренду Life просто посеред кривавого божевілля, шукаючи заспокоєння у рутині. А коли герой стикається з монстрами, що віддалено нагадують понівечених дітей, його страхи перед дорослою відповідальністю матеріалізуються буквально. Ці деталі чудово розбавляють напругу та додають персонажу глибини без зайвого моралізаторства. Хоча на рівні сенсів це точно не щось оригінальне, згадайте хоча б “Вихід 8” / The Exit 8, який фактично про все те саме.
Сам кошмар починається з майстерно вибудованої сцени на зледенілій трасі. Своєю сніговою ізоляцією та гнітючою тишею вона прямо відсилає до атмосфери “Сяйва” / The Shining Стенлі Кубрика. Але не очікуйте свята саспенсу. Щойно Браян виходить з машини, фільм різко тисне на газ і скидає героя у безодню абсолютного боді-горору. Тіло збитої жінки починає викривлятися під неприродними кутами, започатковуючи безперервний марафон мутацій.
Монстри в стрічці разюче відрізняються від класичних повільних зомбі – це гротескні маси пульсуючої плоті та переплетених кінцівок. Навіть звичайний домашній собака здатний раптом відростити щупальця. У цей момент стає остаточно зрозуміло, що безпечних гаваней у цьому світі більше не існує.
Окремо заслуговує на відзнаку те, як філігранно стрічка інтегрує ігрові механіки в традиційну кінематографічну мову. Браян долає свій шлях немов рівні у відеогрі: від моторошної ферми та підземних тунелів до пекельних глибин лікарні, бо яка це Resident Evil без хоч якоїсь лабораторії? Режисер агресивно використовує ракурси від першої особи, створюючи ефект нервового, клаустрофобного занурення в події. Разом із цим він із гумором обігрує ігрові кліше, як-от незламні навісні замки чи коробки з набоями.
Візуально нова “Resident Evil: Оселя зла” / Resident Evil виглядає бездоганно завдяки видатній роботі оператора Даріуша Вольського. Нічний Раккун-Сіті перетворюється на п’янкий зимовий неон, де білосніжний сніг щедро заливається густими шарами крові та слизу. Стрічка відпрацьовує свій дорослий рейтинг R на всі сто відсотків, перетворюючи м’ясорубку на збочено деталізоване мистецтво. Креггер ідеально відчуває ритм, чергуючи шквал екшену з короткими паузами для переведення подиху.
Попри шалену динаміку та візуальну розкіш, стрічка все ж має один помітний недолік – різко зім’ятий фінал. Після блискучого нарощування темпу третій акт раптово обривається, залишаючи величезну кількість питань без жодних відповідей. Ця поспішна розв’язка позбавляє героя повноцінного катарсису після всіх пережитих страждань. Можливо, це заділ на майбутні сиквели, але для самостійної історії такий підсумок залишає відчуття легкого розчарування.
Утім, цей сценарний компроміс жодним чином не здатен перекреслити задоволення від загальної кривавої поїздки. Виявляється, що для класної екранізації гри необов’язково бути рабом першоджерела чи одразу будувати роздуту франшизу. Фільм щирий у своєму бажанні подарувати чистий, тваринний адреналін без зайвого пафосу.
Дізнатися більше на: mezha.ua