Складно пройти повз проєкт, за яким стоїть ім’я Джона Траволти, особливо коли мова йде не просто про акторську роботу, а про щось значно більш особисте. “Пропеллер: Нічний рейс в один кінець” не є класичним кіно у звичному розумінні. Це спроба розповісти дуже інтимну історію через призму дитячого сприйняття світу. Стрічка базується на книзі, яку Траволта написав ще у 1997 році для свого сина, тому цей факт задає тон усьому, що відбувається на екрані.
Плюси:
тепла і щира атмосфера; приємний візуальний стиль і ретро-естетика; хороша акторська гра, особливо у головного героя; емоційна і особиста історія
Мінуси:
надмірна залежність від оповідача; слабка динаміка і місцями нудний темп; поверхнево прописані другорядні персонажі; більше розповідає, ніж показує
7/10
Оцінка
ITC.ua
“Пропеллер: Нічний рейс в один кінець” / Propeller: One Way Night Coach
Жанр: драма, комедія
Режисер: Джон Траволта
У ролях: Кларк Шотвелл, Келлі Евістон-Квіннетт, Елла Блю-Траволта, Джон Траволта, та ін.
Прем’єра: 28 травня 2026 року, Apple TV+
У центрі історії маленький хлопчик, який разом із мамою вирушає у подорож літаком, що для нього стає не просто поїздкою, а справжньою пригодою і здійсненням мрії. Сам переліт перетворюється на цілу низку маленьких відкриттів: нові люди, незвичні ситуації, відчуття польоту і той самий дитячий захват від усього навколо.
Через ці прості, але дуже щирі моменти кінокартина поступово розкриває не тільки саму подорож, а й стосунки між матір’ю і сином, показує їхню близькість, легку наївність сприйняття світу і ту саму магію дитинства, яка з віком кудись зникає. По суті, це історія не про політ як такий, а про спогад, який залишиться з тобою назавжди.
Чого взагалі очікувати від 60-хвилинної стрічки, яку поставив легендарний актор і яка ще і якимось дивом опинилася у програмі Каннського кінофестивалю? У голові одразу виникає певний образ, ніби то це щось камерне, авторське, трохи дивне і явно не для масового глядача. І от найцікавіше, що фільм рівно таким і є.
Думка редакції: Ніби фільм про політ, а насправді – про те, як важливо запам’ятати дитинство, поки воно не вилетіло з голови, як повітряна кулька.
Ключові слова: дитячі спогади, родинна драма, Джон Траволта, авторське кіно, Apple TV+, Каннський кінофестиваль, ретро-естетика.
Оригінал статті: itc.ua